Вульвіт — запалення зовнішніх статевих органів (вульви): лобка, великих і малих статевих губ, клітора, переддвер'я піхви та дівочої пліви. Частіше зустрічається у дівчаток і жінок похилого віку, що пов'язано з фізіологічними особливостями організму в ці вікові періоди. У більшості вульвіт виникає повторно внаслідок подразнення зовнішніх статевих органів патологічними виділеннями з піхви (наприклад, при кольпіті).
Гострий вульвіт проявляється печінням і сверблячкою в області зовнішніх статевих органів, болем при ходьбі і сечовипусканні. При огляді зовнішніх статевих органів під час гінекологічного дослідження виявляють дифузне почервоніння шкіри і слизової оболонки вульви, гіперемію і набряклість клітора, іноді гіпертрофію малих статевих губ. При несвоєчасному або неадекватному лікуванні захворювання може перейти в хронічну форму.
Хронічний вульвіт протікає з частими рецидивами. У дівчаток раннього віку після перенесеного вульвіта можуть утворитися зрощення малих статевих губ (синехії).
Причини вульвіта
Збудниками запального процесу найчастіше є стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, ентерококи, рідше — гонокок, дифтерійна паличка (специфічний вульвіт). Розрізняють первинний 218 і вторинний вульвіт. Частіше спостерігається вторинний вульвіт, виникнення якого пов'язане з патологічними виділеннями з піхви і шийки матки при їх запаленні.
Первинний вульвіт у дорослих жінок виникає рідко; у дитячому віці ця форма захворювання є переважаючою. До виникнення вульвіта (вульвовагініту) в дитячому віці привертають ексудативний діатез і зміни в організмі, пов'язані з тонзилітом. Розвитку вульвіта також сприяють загальні захворювання (діабет, гіпофункція яєчників, ожиріння та ін), механічні дії, гельмінтоз (гострики), наявність сечостатевих нориць і циститу, подразнення статевих органів хімічними речовинами на виробництві, нераціональне застосування антибіотиків та інших препаратів.
Симптоми і течія вульвіта
У гострому періоді відзначаються свербіж, печіння, рясні виділення, почервоніння і набряк малих і великих статевих губ, біль після сечовипускання (подразнення запалених тканин сечею). Діагноз ставлять на підставі скарг хворої, змін з боку вульви, виявлених при огляді й бактеріологічного дослідження (необхідно виключити діабет).
Лікування вульвіта
Якщо вульвіт розвивається на фоні алергічних проявів, призначають десенсибілізуючі засоби, дієту з виключенням харчових алергенів, гострих, солоних і борошняних страв. При вульвите, викликаному гонококами, грибками роду Candida, трихомонадами, хламідіями, мікобактеріями туберкульозу, проводять специфічне лікування. У період лікування жінкам слід утримуватися від статевого життя.
| 
