Епілепсія

Епілепсія - це хронічне нервове і одночасно психічне захворювання, що виражається в одиночних або повторюваних нападах.

Важливу роль у розвитку та формуванні такого захворювання, як епілепсія, грає спадкова схильність і різні пошкодження головного мозку, наприклад, це може бути родова травма, черепно-мозкова травма, інфекції тощо. Саме з цієї причини у наш час все більше відходять від поділу епілепсії на спадкову та набуту, об'єднуючи їх в одне захворювання.

Епілептичний припадок викликаний поширенням з вогнища виникнення імпульсу по нейронних каналах на весь головний мозок. Сам вогнище епілепсії може виникати на короткий або тривалий проміжок часу. На короткий час він виникає при екстрених випадках, таких як менінгіт, порушення кровообігу. У цьому випадку лікарі говорять про випадковому нападі. Якщо захворювання мозку носить хронічний характер, з'являється епілептичний синдром, який виражається в повторюваних нападах. Якщо епілепсія проявляється як самостійна хвороба, то в цьому випадку, найчастіше вогнище є постійним і стійким. 

Епілепсія, проявляючи себе в припадку, супроводжується втратою свідомості, судомами, безконтрольним скороченням м'язів, можливо виділенням піни. Протягом самого захворювання дуже сильно залежить від того, епілепсія якого виду присутній на самому справі. У дітей існують сприятливі і несприятливі форми епілепсії. Епілепсія У дорослих без правильного своєчасного лікування найчастіше швидко і сильно прогресує, що виявляється в частішанні нападів, формуванням їх серійність, зміною особистості (стереотипність і патологічна докладність мислення).

Епілепсія може бути виявлена, грунтуючись на раптовості припадків, їх тривалості, ступеня втрати свідомості і розширення зіниць. Для діагностики використовують наступні фактори: захворювання з'являється, як правило, у дитячому, підлітковому та юнацькому віці, часто підводною течією служить спадковість, перенесені черепно-мозкові травми.

Лікування відбувається дуже тривалий період і не переривається. Набір лікарських препаратів і їх дозування повинні носити строго індивідуальний характер і залежать від особливостей нападів, їх періодичності, віку пацієнта і так далі.

Необхідний постійний контроль за станом людини; якщо з'являються ознаки інтоксикації лікарськими засобами дозування тимчасово зменшують, звертаються до лікаря.

Показанням до відміни лікування є не менш ніж трирічна ремісія і позитивні дані обстежень. Лікарські засоби відміняють поступово протягом 1-2 років. Якщо медикаментозне лікування тривалий час не приносить результатів, доводиться призначати хірургічне втручання.

Загрузка...