Гострий пієлонефрит - Урологія - Медичний словник та медична термінологія (Медицина)

Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 3
З них гостей: 3
І користувачів: 0
Гострий пієлонефрит

Гострий пієлонефрит

Гострий пієлонефрит - запальне захворювання нирок інфекційного характеру. При пієлонефриті в патологічний процес втягується проміжна (інтерстиціальна) тканина, а також - ниркові миски та чашечки. Протікає гострий пієлонефрит досить бурхливо, а при неадекватній терапії захворювання може стати хронічним. Хворіють частіше жінки. Уражується одна або дві нирки, при односторонньому процесі більше схильна до запалення права нирка в зв'язку з анатомічними особливостями.

Причини гострого пієлонефриту

Виникає гострий пієлонефрит в результаті занесення в ниркову тканину мікробних агентів. Первинний осередок запалення може бути локалізована в будь-якому іншому органі, наприклад, в нирку інфекція надходить з потоком крові з фурункула, каріозних зубів, апендикса, запалення молочної залози або ураженої кісткової тканини.

Можливо проникнення інфекції висхідним шляхом з сечоводів і сечового міхура при їх ураженні. Сприяючими факторами у цьому випадку стають конкременти, вроджені аномалії (наприклад, перекрут або вигин сечоводу). У чоловіків причиною запалення проміжної тканини нирки може стати простатит, а у жінок - аднексит.

Симптоми гострого пієлонефриту

Симптоматика захворювання залежить від того, серозний це процес або гнійний. При гнійному запаленні на перший план виступають загальні прояви хвороби: висока температура, нездужання, болючість м'язів, тахікардія.

Якщо причиною є серозне запалення, то переважають місцеві симптоми. До них можна віднести:

  • дизуричні розлади (часте сечовипускання, поліурія, переважання нічного діурезу над денним);
  • болі в області попереку. Біль у перші дні захворювання носить невизначений характер, але до 2-3 дня набуває чітку локалізацію. Іноді пацієнта турбують болі в животі, тоді пієлонефрит легко сплутати з апендицитом або холециститом;
  • зміни з боку сечі: велика кількість лейкоцитів, бактерій, помірна кількість білка (як правило, не більше 1 г/л);

При затяжному перебігу хвороби поступово порушується фільтраційна функція нирок, при цьому в організмі пацієнта накопичуються кінцеві продукти азотистого обміну. У біохімічному аналізі крові визначають підвищений рівень креатиніну і сечовини.

Трапляється і підгострий перебіг пієлонефриту, тоді діагностика захворювання утруднена. Характерні симптоми пієлонефриту (біль у попереку, піурія, температура) відсутні. Виявляють пієлонефрит у таких випадках за результатами аналізів сечі.

Діагностика гострого пієлонефриту ґрунтується на характерних клінічних симптомах і аналізах сечі. В загальному аналізі можна побачити лейкоцити, велика кількість бактерій, іноді виявляються еритроцити (при супутньому циститі).

Обов'язково призначається такий аналіз сечі при гострому пієлонефриті, як визначення мікробної флори з чутливістю до антибактеріальних препаратів. При цьому захворюванні кількість бактерій становить 50-100 тис. мікробних тіл у 1 мл сечі. Також визначаються активні лейкоцити в сечі.

Лікарем призначається аналіз сечі з точним підрахунком кількості формених елементів (лейкоцитів, еритроцитів і циліндрів). Це дозволяє виявити пиурию - наявність гною в сечі.

З інструментальних методів дослідження застосовується оглядова урографія, УЗД нирок, при якому можна побачити вогнища деструкції тканини нирок, обструкцію сечовивідних шляхів, набряк паранефральної клітковини. При необхідності застосовується МРТ або КТ ниркової тканини.

Лікування гострого пієлонефриту

Лікують пієлонефрит обов'язково із застосуванням антибактеріальних препаратів, які приймаються тривалий час - від 2 тижнів до 1 місяця і більше. Всі кошти призначаються з урахуванням антибіотикограми. Застосовуються цефалоспорини, аміноглікозиди, пеніциліни, фторхінолони. Паралельно з ними можуть використовуватися уросептики - препарати нитрафуранового ряду (фурадонін, фурагін), похідні налідиксової кислоти. Перевагою нитрафуранов є відсутність до них стійкості мікробної флори, також вони можуть бути застосовані при нечутливості виділених бактерій до антибіотиків.

При закупорці сечоводу згустками гною або каменем лікування пієлонефриту не призведе до позитивної динаміки, поки не буде відновлений пасаж сечі. Для цієї мети використовується катетеризація сечоводів. Якщо не вдається відновити уродинаміку консервативними методами, вдаються до операції.

Гострий пієлонефрит при вагітності

Частіше захворювання діагностую в другій половині вагітності, коли збільшена в розмірах матка здавлює сечоводи і тим самим створює перешкоду пасажу сечі. Утруднення її відтоку створює сприятливі умови для розвитку різної мікробної флори в тканинах нирок. Сприяють пієлонефриту попередні урологічні захворювання, патологічний перебіг вагітності, наявність інших запальних захворювань.

Відновити уродинаміку допомагає «позиційна» терапія. Пацієнтку укладають на інший бік від хворої нирки і рекомендують прийняти колінно-ліктьове положення. Здебільшого таке лікування приносить успіх.

Підбір антибіотиків проводиться особливо ретельно з урахуванням їх токсичного впливу на плід. Зазвичай призначаються препарати з групи пеніцилінів або цефалоспоринів. Тетрацикліни і стрептоміцин категорично протипоказані під час вагітності.

Дієта при гострому пієлонефриті

Всім пацієнтам рекомендують харчування легкою їжею з достатнім вмістом білка і вітамінів. З раціону виключаються гострі і пряні страви, дратівливі приправи, деякі овочі (редиска, хрін, цибуля), наваристі бульйони, алкоголь і каву. Прийом продуктів проводиться 4-5 разів на день.

За це же час слід випити 2-3 літри рідини: компоту, киселю, відвару шипшини, соку або мінеральної води. Пацієнтам особливо корисний журавлинний морс, компоненти якого перетворюються за участю печінки в гиппуровую кислоту. Ця речовина при виділенні з організму через нирки виступає в якості уросептика, а попутно посилює дію антибіотиків.

Оскільки набряки і гіпертонія при гострому процесі відсутні, кухонну сіль зазвичай не обмежують.
Гострий пієлонефрит лікується під наглядом лікаря-нефролога або уролога, періодично призначаються аналізи сечі для контролю за перебігом захворювання.

Категорія: Урологія | Переглядів: 401 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини