Лейкоцитурія (leucocyturia; лейкоцит[s] + грец. uron сеча)- підвищений порівняно з нормою виділення лейкоцитів з сечею, ознака запального процесу в сечовій системі. Лейкоцитурія безсумнівна, якщо при мікроскопії осаду сечі виявляють більше 20 лейкоцитів в полі зору. При дотриманні гігієнічних правил забору сечі у здорових людей визначається зазвичай не більше 2-4 лейкоцитів в полі зору. Виявлення 6-10 лейкоцитів у частих полях зору (мала лейкоцитурія), особливо при повторних дослідженнях сечі, повинно привертати увагу лікаря як можлива ознака патології. За результатами спеціальних методів підрахунку клітин у сечі лейкоцитурією зміст вважають більш 4000 лейкоцитів в 1 мл сечі (метод Нечипоренко) або понад 4 000 000 лейкоцитів в сечі, виділеної за добу (проба Каковского - Аддиса). Масивну лейкоцитурія, пов'язану з виділенням з сечею гною (каламутна, нерідко пластівцями сеча з великою кількістю лейкоцитів, в т.ч. частково зруйнованих, а також бактерій), називають піурією.
За характером запалення в сечовий системі лейкоцитурию підрозділяють на інфекційну і асептичну, а за місцем її походження - на ниркову із нижніх сечових шляхів (при циститі, уретриті, простатиті). Інфекційна лейкоцитурія поєднується, як правило, з бактеріурією (більше 100 000 бактерій в 1 мл сечі), характеризується, в основному, виділенням нейтрофілів (більше 95%) з високим вмістом серед них (понад 20%) при нирковій лейкоцитурія, особливо при загостренні пієлонефриту, так званих активних лейкоцитів, або клітин Штернгеймера - Мальбіна. При асептичній ниркової лейкоцитурія в осаді сечі часто збільшено вміст лімфоцитів (більше 20%), іноді еозинофілів (при лікарському алергічному нефриті); масивна бактеріурія відсутня, питома вага активних лейкоцитів невисокий. Своєчасно проведена диференціальна діагностика між інфекційної і асептичної лейкоцитурія дозволяє уникнути необґрунтованого призначення антибіотиків.
Ниркова лейкоцитурія спостерігається при різних формах ниркової патології, в т,ч. при пієлонефриті, гломерулонефриті, гострої ниркової недостатності (у ранньому відновлювальному періоді), тубулоинтерстициальном нефриті, туберкульозі нирок, їх пошкодження при загальних інтоксикаціях або внаслідок гіпоксії. Масивна ниркова лейкоцитурія і піурія зазвичай пов'язані з пієлонефритом (гострим або у фазі загострення). При іншій патології нирок, а також при стиханні загострення при пієлонефриті частіше відзначається помірна або мала, нерідко минуща лейкоцитурія. У цих випадках для встановлення природи лейкоцитурія спираються на загальні клінічні прояви хвороби (наявність болю в попереку, лихоманки), дані додаткових методів дослідження, а також особливості інших, крім лейкоцитурія, змін у аналізах сечі. Так,лейкоцитурія при неспецифічному бактеріальному запаленні зазвичай поєднується з лужною, а при туберкульозі нирок зі стійко кислою реакцією сечі; при гломерулонефриті поряд з лейкоцитурія відзначається еритроцитурія та протеїнурія більш високого ступеня, ніж пов'язана з розпадом лейкоцитів у сечових шляхах.
На поліклінічному етапі обстеження хворого важливо вчасно розмежувати ниркову лейкоцитурія та лейкоцитурія з нижніх сечових шляхів. Про нирковому походження лейкоцитурія свідчить наявність в осаді сечі лейкоцитарних або зернистих циліндрів. Побічно ниркову лейкоцитурія підтверджує виявлення при трехстаканной пробі лейкоцитів у всіх трьох порціях сечі, особливо при несуттєвих відмінностях у відносному кількості клітин між окремими порціями. Діагноз основного захворювання встановлюють за результатами більш повного обстеження хворого з використанням при необхідності цистоскопії, ехографії нирок, динамічної нефросцинтиграфии, внутрішньовенної урографії, бактеріологічних досліджень сечі.
|