Лікування гаймориту антибіотиками

Один з найбільш поширених методів лікування гаймориту - це лікування антибіотиками. Ефективність такого лікування підтверджено кількома групами лікарів, як вітчизняних, так і зарубіжних.

Американські лікарі застосували для промивання верхньощелепних пазух пелоідин. Пункції і промивання пазух проводили через день. Позитивні результати вони відзначили у 76% хворих. Мабуть, при промиванні пазух мають значення не стільки антисептичні властивості промивної рідини, скільки механічне видалення ексудату. Після промивання пазухи в неї вводять антибіотики та інші лікарські препарати. Перевага введення в пазуху антибіотиків полягає в тому, що при цьому забезпечуються більш тривалий вплив антибіотиків на інфекційне початок і більш висока концентрація його в слизовій оболонці, ніж при парентеральному введенні. Експериментальна робота показала, що при парентеральному і ентеральному введенні антибіотик виявляється в верхньощелепної пазусі в дуже малій кількості, незважаючи на значну концентрацію його в крові.

Порівнюючи динаміку зміни еміграції лейкоцитів на поверхню слизової оболонки верхньощелепної пазухи при місцевому та парентеральному введенні бензилпеніциліну при лікуванні гаймориту, встановили, що інтенсивність еміграції значно швидше знижується при внутрішньопорожнинний введення. Це свідчить про більш високу ефективність даного способу введення. Проаналізувавши результати лікування місцевим застосуванням пеніциліну і стрептоміцину у 530 хворих гнійним гайморитом, констатували клінічне одужання у 64,3% хворих.

При введенні антибіотиків у верхньощелепну пазуху слід враховувати їх вплив на функцію миготливого епітелію. Так, встановлено, що деякі антибіотики (групи тетрацикліну) надають різке пригнічувальну дію на війки миготливого епітелію, паралізуючи потужний фактор природного опору. Ступінь впливу на миготливий епітелій залежить не тільки від фізичної природи препарату, але і від його концентрації. Так, встановлено, що слабкі розчини бензилпеніциліну практично не надають дії на функцію миготливого епітелію, тоді як концентровані розчини різко пригнічують рух війок.

Застосовуючи антибіотики для лікування гаймориту, попередньо визначають чутливість до них виділеної з пазухи мікрофлори. Вводити слід тільки ті препарати, до яких виявлена максимальна чутливість мікрофлори. На жаль, з часом зростає кількість видів мікробів, стійких до широко застосовуваних антибіотиків. Так, за даними досліджень, стійкість багатьох видів мікроорганізмів до бензилпеніциліну досягає 70%, а до стрептоміцину - 50%. Це вимушує застосовувати антибіотики широкого спектру дії, нові антисептичні засоби та інші протизапальні лікарські препарати. Для внутрішньопорожнинного введення широко застосовують такі антибіотики, як мономіцин, гентаміцину сульфат, поліміксину М сульфат. У міру появи нових антимікробних засобів їх впроваджували в практику медикаментозного лікування гаймориту. Так, синтезований новий антисептик димексид був апробований при лікуванні гаймориту. Димексид має антимікробну, місцевоанестезуючі властивості, знижує резистентність мікробів до антибіотиків. В пазуху після промивання вводять 30-50% розчин препарату.

З метою підвищення ефективності антисептиків йшли пошуки таких лікарських форм, які забезпечували б більш тривалий контакт введеного препарату зі слизовою оболонкою верхньощелепної пазухи. Такими властивостями володіють олійні розчини і емульсії. Російські лікарі спостерігали позитивну дію від внутрішньопорожнинного введення емульсії, до складу якої входять: апілак - 0,05 г, ундевіт - 3 г, преднізолон - 0,02 г, емульсія синтомициновая 1 % - 20 р. Визначаючи чутливість мікрофлори, виділеної з верхньощелепних пазух до різних антисептиків, виявили високу протимікробну активність хінозолу, що послужило підставою для місцевого застосування при лікуванні гнійного гаймориту. Після промивання розчином фурациліну у верхньощелепну пазуху вводять 2-3 мл 5% хинозоловой емульсії на персиковій олії. Одужання у переважної кількості хворих наступало після 3-5 процедур. Так само успішно застосовували мицериновую (неомициновую) емульсію з розрахунку 500000 ОД мицерина на 20 г персикової олії.

Загрузка...