Печінка

Печінка (hepar) є найбільшою залозою людського організму, її маса досягає 1,5-2 кг, а розмір - 25-30 див. Вона розташовується в верхньому відділі черевної порожнини під куполом діафрагми, займаючи переважно область правого підребер'я, і має форму капелюшка гриба з опуклою верхньою поверхнею, яка називається діафрагмальної (facies diaphragmatica) і за обрисами відповідає купола діафрагми, частково увігнутою внутрішньої нижньою поверхнею (facies visceralis). Нижня поверхня поділяється на чотири частки трьома борознами, в одній з яких залягає кругла зв'язка печінки (lig. teres hepatis). Крім того, в печінці виділяють злегка випуклу задню частину діафрагмальної поверхні (pars posterior), гострий нижній край (margo inferior), який спереду розділяє верхню і нижню поверхні.

Опуклою поверхнею печінка прикріплюється до діафрагмі за допомогою серповидної зв'язки печінки (lig. falciforme hepatis) і вінцевої зв'язки печінки (lig. coronarium hepatis), а внутрішньої стикається з верхнім полюсом правої нирки і наднирковою залозою. Вінцева зв'язка біля правого та лівого решт печінки утворює трикутну зв'язку (lig. triangulare hepatis). Крім зв'язок, печінка утримується в певному положенні за допомогою малого сальника, нижньої порожнистої вени і прилеглими знизу шлунком і кишечником.

Серповидна зв'язка поділяє печінка на дві половини. Більша з них розташована під правим куполом діафрагми і називається правої часток печінки (lobus hepatis dexter), менша - лівою часткою печінки (lobus sinister hepatis).

На верхній поверхні розташовується серцеве вдавлення (impressio cardiaca). Внутрішня поверхня нерівна, зі слідами вдавлювання прилеглих органів: ниркова (правої нирки) вдавлення (impressio renalis), надпочечное вдавлення (impressio suprarenalis), дванадцятипалій-кишкова вдавлення (impressio duodenalis) та ободової-кишкова вдавлення (impressio colica). На нижній поверхні знаходяться три борозни (дві поздовжні і одна поперечна), що розділяють її на праву частку, ліву частку, задню, або хвостату, частку (lobus caudatus hepatis) і передню, або квадратну, частку (lobus quadratus hepatis). Поперечна борозна містить ворота печінки (porta hepatis), через які проходять загальний печінковий проток (ductus hepaticus communis), ворітна вена (v. portae), печінкова артерія (a. hepatica propria) і нерви. У загальний печінковий проток впадає міхурову протоку (ductus cysticus), утворюючи загальний жовчний проток (ductus choledochus), який зливається з протокою підшлункової залози і впадає в низхідний відділ дванадцятипалої кишки. В правій повздовжній борозні розташовується жовчний міхур, в якому накопичується жовч.

Структурним елементом печінки є часточки печінки (lo-були hepatis), утворені печінковими клітинами - гепатоцитами. Гепатоцити, розташовуються у вигляді радіальних рядів балок навколо центральної вени (v. centralis). Між радіально розташованих рядами печінкових клітин проходять междольковые вени (vv. interlobulares) і междольковые артерії (aa. interlobulares), що представляють собою капіляри з систем печінкової артерії і ворітної вени. Капіляри вливаються в центральні вени часточок, які, в свою чергу, вливаються в збірні (поддольковые) вени, а ті впадають в печінкові вени (vv. hepaticae), які являють собою притоки нижньої порожнистої вени (v. cava inferior).

Печінка (діафрагмальна поверхня):

1 - вінцева зв'язка печінки;
2 - діафрагма;
3 - трикутна зв'язка печінки;
4 - серповидна зв'язка печінки;
5 - права частка печінки;
6 - ліва частка печінки;
7 - кругла зв'язка печінки;
8 - гострий нижній край;
9 - жовчний міхур

Між клітинами часточок печінки розташовуються жовчні капіляри, або проточки (ductuli biliferi), які, з'єднуючись за межами часточок, утворюють междольковые проточки (ductuli interlobulares), формують правий і лівий печінкові протоки (ductuli hepatis dexter et sinister), збирає-ються в загальний печінковий проток.

Діаметр часточок печінки становить 1-2 мм.

Загрузка...