|
Алергія - це успадкована надчутливість до деяких речовин навколишнього середовища, що діють на людину через його імунну систему. У більшості людей ті ж самі речовини не викликають небажаних реакцій. Алергічні реакції описувалися ще в глибоку давнину. Так, збереглися відомості, що давньоєгипетський фараон помер від алергічної реакції на укус комахи. Давньогрецький лікар Гіппократ описав незвичайні реакції у деяких людей після вживання коров'ячого молока. Грецький філософ і лікар Гален повідомляв про випадок непереносимості козячого молока. У першому столітті до н. е. Лукрецийтшсал: «Що для одного служить вишуканою їжею, для іншого може виявитися смертельною отрутою».
Американський лікар Рамірес в 1919 році опублікував достовірний випадок передачі алергічної налаштованості пацієнтові через переливання крові від донора, який страждає алергією. Разом з кров'ю були перелиті алергічні-антитіла, які зумовили появу алергічної реакції у пацієнта при зустрічі з алергеном, на який реагував донор; вперше в житті у нього розвинувся важкий напад бронхіальної астми після контакту з конем (донор страждала алергією на коней). Через кілька років німецькі лікарі Праусниц і Кюстнер в експерименті довели, що переносниками алергічної реакції є «реагіни» крові. Праусницу, не страждала алергією, ввели внутрішньошкірно краплю сироватки Кюстнера, у якого спостерігалася алергія на рибу. На наступний день, при нанесенні на шкіру Праусница рибного екстракту, в місцях введення сироватки виникали сверблячі пухирі, в той час як в інших місцях шкіра на введення рибного екстракту не реагувала. Реагинами крові виявилися алергічні антитіла, імуноглобуліни Е, які містяться в невеликій кількості у здорових і часто перевищують норму у алергіків. Ці імуноглобуліни були відкриті в 1966 році шведськими і японськими вченими незалежно один від одного.
|
Методи уведення протипухлинних препараті
