Симптоми хронічного бронхіту

Хронічний бронхіт - це захворювання, яке характеризовано дифузним ураженням дихальних шляхів з надмірною секрецією слизей в бронхіальному дереві. Головним симптомом хронічного бронхіту вважається його наявність не менше 3 місяців в році протягом 2 років підряд. Хронічний бронхіт вважається найпоширенішим видом хронічних неспецифічних захворювань легенів. Виникненню хронічного бронхіту сприяє тривале подразнення бронхів такими шкідливими факторами, як куріння, вдихання забрудненого повітря, диму, окислів азоту, окису вуглецю та інших хімічних сполук. Також поява захворювання пов'язане з рецидивуючої респіраторної інфекцією. Серед факторів, що викликають схильність до захворювання, називають запальні та гнійні процеси в легенях, хронічні інфекції у верхніх дихальних шляхах, а також спадкові фактори.

Самим першим і головним симптомом хронічного бронхіту вважається ранковий кашель з виділенням слизової мокроти. З часом такий кашель починає виникати протягом усього дня, в холодну погоду зазначається його посилення, а з роками він набуває постійний характер. При цьому кількість виділень збільшується і стає слизисто-гнійним або гнійним. Розвивається задишка. Існує чотири форми хронічного бронхіту. Проста форма, без ускладнень, характеризується виділенням харкотиння без бронхіальної обструкції. У разі гнійного бронхіту гнійна мокрота виділяється постійно або періодично. Обструктивний хронічний бронхіт пов'язують зі стійкими обструктивними порушеннями. При гнійно-обструктивному бронхіті гнійна мокрота поєднується з обструктивними порушеннями вентиляції. Бронхоспастичний синдром може сформуватися при будь-якій формі бронхіту.

Для хронічного бронхіту характерні часті загострення, особливо в холодну і сиру погоду. В цей час симптоми хронічного симптоми посилюються: кількість мокротиння збільшується, виникає відчуття нездужання, стомлюваність, пітливість ночами. Температура при цьому може бути як нормальної, так і субфебрильною. Дихання стає жорстким і сухим. Аналізи крові дещо відрізняються від нормальних. У якості діагностики дуже ефективним вважається дослідження мокротиння (цитологічне, біохімічне, макроскопічне). Загострень хронічного бронхіту властиво наростання розладів функцій дихання, при легеневій гіпертензії відзначаються розлади кровообігу.

Для діагностики симптомів хронічного бронхіту використовують і бронхоскопію, яка дозволяє візуально оцінити ендобронхіальние прояви запального процесу, такі як гнійний, гіпертрофічний, атрофічний та катаральний. Бронхоскопія дозволяє діагностувати і вираженість хронічного бронхіту. Також при її допомоги не видається можливим провести біопсію слизової оболонки та уточнити характер ураження. Рентгенограма дозволяє виявити деформацію і посилення легеневого малюнка по типу дифузного сітчастого пневмосклерозу.

При виборі ефективного лікування враховують наявність симптомів порушення бронхіальної обструкції (прохідності). Такими симптомами можуть бути задишка при фізичних навантаженнях і виході з тепла в холод; поява харкотиння після тривалого кашлю; сухі свистячі хрипи на видиху та ін. Необхідно відрізняти хронічний бронхіт від бронхіальної астми, хронічної пневмонії, туберкульозу і раку легені. На відміну від бронхіальної астми бронхіту не притаманні напади задухи. Туберкулінові проби дозволяють виключити туберкульоз легенів. Рак легенів характеризується кровохарканням і болем в грудній клітці.

Лікування симптомів хронічного бронхіту виробляють на ранніх стадіях захворювання. В період загострення призначають антибіотики, відхаркувальні засоби, а також засоби, здатні розріджувати мокроту. В окремих випадках призначається лікувальна бронхоскопія, під час якої в дихальні шляхи вводиться трубка, з допомогою якої промивають бронхи різними розчинами і лікарськими засобами. Призначають і дихальну гімнастику, і фізіологічні процедури, такі як інгаляції та електропроцедури. Класичне домашнє лікування передбачає банки, гірчичники, компреси. Призначаються та імуномодулятори, які підвищують ослаблений імунітет.

Загрузка...