Визначення імуноглобулінів в носовому секреті

Аналіз розвитку клінічної імунології дозволяє зробити висновок, що вивчення імунологічних показників периферичної крові відображає, за рідкісним винятком, лише загальнобіологічні закономірності, нівелюють індивідуальні особливості захворювання. Інформація, отримана при визначенні рівня імуноглобулінів носового і трахеобронхіального секретів, більш достовірна з точки зору характеру домінуючого ураження. Дослідження рівня імуноглобулінів в носовому секреті та мокротинні характеризують локальні механізми реактивності органів дихання, структурно пристосовані до безпосереднього впливу несприятливих або постійно мінливих факторів зовнішнього середовища. Різна ступінь вираженості реакції слизової оболонки дихальних шляхів є наслідком функціонального стану.

Комплексної оцінки активності запального процесу в органах дихання використовують імунологічні методи дослідження - визначення рівня імуноглобулінів, в тому числі і секреторних, в мокроті і носової слизу.

Незважаючи па широке застосування методу визначення імуноглобулінів в носовій слизу, способи забору її не завжди забезпечують достатню чистоту матеріалу і нульова травматичність його отримання. Зазвичай використовують спосіб отримання зразків носовій слизу за допомогою шматочка целюлозної губки.

Визначення секреторного імуноглобуліну А утруднене із-за зв'язки білка з волокнистими структурами слизу. Для руйнування цих зв'язків використовують ультразвук, лиофилизацию, гомогенізацію та центрифугування.

У практиці дуже важливе питання про стандартизацію забору секретів, попередньої їх обробки і схемою дослідження різних класів імуноглобулінів. Найчастіше в якості матеріалу для визначення імуноглобулінів використовують змиви зі слизової оболонки носа та бронхів. Для промивання застосовують ізотонічний розчин натрію хлориду з фосфатним буфером. Можна протирати слизову оболонку порожнини носа ватним тампоном, змоченим 0,1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Потім цей тампон поміщають у флакон з 0,9 мл цього розчину, струшують, потім віджимають тампон між двома предметними скельцями і отриману суміш використовують для дослідження.

Кількість імуноглобулінів в носовому секреті та мокротинні визначають з використанням моноспеціфіческіх сироваток проти імуноглобулінів А, М, G, в якості стандарту застосовують нормальну сироватку крові.

Принцип методу заснований на тому, що імуноглобулін, яку вносять у лунки, дифундує в агар, що містить специфічну антисироватки, утворює кільце преципітації, площа якого приблизно пропорційна кількості імуноглобуліну.

Перспективним методом діагностики імунологічної недостатності є оцінка імунного стану за допомогою моноклональних антитіл. Моноклональні антитіла являють собою специфічні імуноглобуліни, спрямовані проти якогось одного антигену на поверхні лімфоїдних клітин. Їх використання дозволяє в достатній мірі надійно оцінювати фенотипічні та функціональні особливості клітин.

Загрузка...