Надруковані лекції є абсолютно особливим жанром навчальної літератури. В них автор відбиває академічні традиційні дані крізь власний досвід.
Постійно змінюється навчальний план, а з ним і кількість лекцій. На жаль, ці зміни постійно прямують тільки в бік скорочення годин. Незважаючи на це, я залучив до цієї книги всі лекції, які мені довелося читати у різні періоди.
Особливістю тут є і моє прагнення не тільки охопити передбачений навчальним планом курс, але й прочитати ті теми, які найбільш близькі діяльності кафедри. Наприклад, я ввів такі теми, як ускладнення ангін
— аденофлегмона шиї, розлита флегмона шиї; сторонні тіла стравоходу. Вочевидь, не всі професори включають такі лекції в свій лекційний курс.
Безперечно, представлені лекції розраховані на студентів та лікарів. В цьому їх особливість — з одного боку, вони дають ґрунтовні класичні знання з оториноларингології, а з іншого — особливості та окремі випадки, до яких приходить лікар із великим клінічним досвідом.
Оториноларингологія — збірна дисципліна. Неодноразово доводилось чути від студентів, що, наприклад, клініку менінгіту вони на іспитах з інших дисциплін викладають на підставі знань, що отримали у мене на лекціях. Нервові хвороби, терапія, інфекційні хвороби, хірургія, педіатрія, нейрохірургія, офтальмологія, стоматологія — дисципліни, які сумуються в оториноларингології. У представлених лекціях це знайшло своє відображення.
Нерідко наводять таку цифру, що засвоюваність лекційного матеріалу становить 3-5%. Вважаю, що це не так. Кожний показник має певні межі. Тут межі — від нуля до 70-80%. Одні студенти приходять тільки на другу годину лекцій і нічого не слухають. Інші — просто слухають. Треті
— слухають і пишуть. Однак пишуть також по-різному. Деякі пишуть, а прочитати не можуть. І, нарешті, лише деякі пишуть хороші змістовні конспекти. Таких на потоці — одиниці, і їх знають всі студенти.
Щиро сподіваюсь, що написані мною лекції полегшать моїм колегам засвоєння лекційного курсу, підвищать відсоток засвоєння лекційного матеріалу студентами та допоможуть практичним лікарям у їх повсякденній роботі.