Глухота і приглухуватість - це два найбільш серйозних захворювання, пов'язаних з порушенням слуху.  Розглянемо докладніше, що вони з себе представляють. 

Під глухотою розуміється повна відсутність або дуже значне зниження слуху.  Головною ознакою, що відрізняє її від приглухуватості, є неможливість сприйняття мови оточуючих.  

Самий суворий діагноз - це абсолютна глухота, але вона в нашому житті зустрічається досить рідко, зазвичай у людини зберігається можливість чути дуже гучні звуки, навіть зустрічаються випадки, коли хворий може сприймати деякі добре знайомі слова, за умови, що вони промовляються голосно і біля самого вуха. 

Розрізняють два види глухоти: вроджену і набуту.  Хвороба вважається вродженою, у випадках:

* якщо ураження органів слуху відбулося під час пологів, наприклад, внаслідок крововиливу або гострої кисневої недостатності у дитини;

* якщо вона викликана недорозвиненням внутрішнього вуха і слухового нерва.  Воно може бути спадковим, або ж бути результатом перенесення інфекційної хвороби матір'ю під час вагітності.  Підвищений ризик виникнення патології у плода несуть такі захворювання, як кір, грип, епідемічний паротит та інші.  Також причиною порушення слуху у дитини часто є зловживання матір'ю алкоголем.  

Існують, звичайно, й інші причини вродженої глухоти. 

Придбана глухота в нашому світі зустрічається все частіше, багато в чому це пов'язано з нашим способом життя.  Ось кілька причин, за яких вона може розвинутися:

* запалення середнього вуха, внутрішнього вуха, слухової зони головного мозку, слухового нерва;

* інфекційне захворювання: менінгіт, кір, скарлатина, грип та інші;

* негативні впливи навколишнього середовища - шум, вібрації, пари металу;

* фізичні травми та інше.  

Особливе значення має глухота у дітей, адже порушення слуху в період становлення і розвитку мовлення дитини може призвести ще й до німоті. 

Також варто відзначити, що глухота може обрушитися на людину раптово (гостра форма), а може розвиватися поступово.  Однак результат і в тому і іншому випадку - це втрата слуху. 

Приглухуватість

Приглухуватістю в медицині називають зниження слуху, але як вже було сказано вище, на відміну від глухоти при ній людина все ще може розпізнавати людську мову. 

Розрізняють кілька видів приглухуватості: кондуктивну, сенсоневральну і смішну.  

Кондуктивна - це така приглухуватість, при якій проблеми зі слухом викликані причинами, не пов'язаними з внутрішнім вухом.  Така форма піддається медикаментозного або хірургічного лікування, або ж легко исправляема за допомогою нескладного слухового апарату, підсилює звуки. 

Причиною сенсоневральної приглухуватості, або як її ще називають нейросенсорної, є порушення перетворення механічних коливань в електричні імпульси, спричинена в більшості випадків поразкою волоскових клітин равлика вуха.  Така приглухуватість необоротна.  Сумно, але саме вона є найбільш поширеною. 

Змішана форма поєднує в собі ознаки двох вище зарахованих, і являє собою кондуктивну приглухуватість з ураженням внутрішнього вуха. 

Для визначення важкості захворювання проводиться спеціальне обстеження - аудіометрія.  Виглядає воно приблизно так: людині дають прослухати по черзі звуки основних частот різної сили.  Якщо людина чує звуки вже при силі 25 дБ, то слух у нього нормальний, якщо при 40 дБ - то у нього легка приглухуватість, якщо тільки при гучності звуку 90 дБ - то людина, що страждає важкою формою приглухуватості.