Інфаркт (лат. infarctus, від infarcire набивати, наповнювати, втискати) - вогнище некрозу органу, виникнення якого обумовлено раптовим місцевим порушенням кровообігу.
Найбільш часто спостерігаються інфаркт міокарда, інфаркт головного мозку (див. Інсульт), інфаркти нирок і легень. До формування інфарктів призводять тромбоз і емболія, рідше тривалий спазм судин, що розвиваються при різних захворюваннях і патоля, станах. Частіше В. виникають як прояв або ускладнення атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця.
Макроскопічно інфаркти нирок, легенів і селезінки зазвичай мають форму конуса, оберненого підставою до поверхні органу; інфаркт міокарда інфаркт кишечника мають неправильну форму. Розрізняють білі (ішемічні) і червоні (геморагічні) інфаркти. Білі інфаркти частіше спостерігаються в нирках і селезінці, червоні - в легенях.
Клінічні прояви і результат І. залежать гол. чин. від його локалізації та розмірів. При сприятливому перебігу процесу некротичні маси заміщуються грануляційною тканиною, і на місці інфаркту утворюється рубець.
|