Лімфоцитоз - збільшення кількості лімфоцитів у периферичній крові. Тобто перевищення їх нормативного показника, який дорівнює 19-37 відсотків відносно загальної кількості лейкоцитів.

З метою коректної оцінки зміни складу крові необхідно оцінювати не тільки співвідношення різноманітних видів лейкоцитів, але і абсолютний вміст їх у літрі крові. Це обумовлено тим, що зміна концентрації окремих видів лейкоцитів часто не відповідає їх істинному зменшення або збільшення. Приміром, на тлі загального зменшення кількості лейкоцитів, пов'язаної із зменшенням числа нейтрофілів (зернистих лейкоцитів), в крові може виявитися відносне збільшення частки лімфоцитів та моноцитів, в той час як фактична їх кількість буде нормальним.

За даними ознаками лімфоцитоз класифікують як відносний і абсолютний.

Причини лімфоцитозу, як правило, криються в різного роду захворюваннях. При цьому відбувається інфільтрація запального вогнища лімфоцитами, внаслідок чого і виникає лімфоцитоз.

Відносний лімфоцитоз, або підвищення частки вмісту лімфоцитів при нормальному або заниженого їх абсолютній кількості, є найбільш поширеним видом лімфоцитозі. Він виявляється при захворюваннях, що супроводжуються зниженням інших видів лейкоцитів - при гнійно-запальних процесах, вірусних інфекціях (грип, бруцельоз, лейшманіоз, черевний тиф), що загрожують зниженням опірності організму.

Абсолютний лімфоцитоз проявляється зростанням кількості лімфоцитів в крові. Він характерний для гострих інфекцій, таких, як краснуха, кір, кашлюк, вітряна віспа, вірусний гепатит, скарлатина, свинка і ін Крім того, абсолютний лімфоцитоз проявляється при туберкульозі, гіпертиреозі, лімфосаркомі, хронічному лімфолейкозі. При злоякісних захворюваннях крові лимфоците не встигають дозріти до кінця, отже не виконують властиві їм завдання по захисту організму від шкідливих впливів. І кількість подібних бластів (незрілих клітин) переповнює кровоносну систему, що в свою чергу викликає різного роду анемії, кровотечі, роздратування, порушення діяльності уражених органів.