Пневмоторакс — це скупчення повітря у плевральній порожнині. Воно стискує легеню і зміщує середостіння у здоровий бік. Зазвичай пневмоторакс є однобічним і частіше розвивається після переломів ребер, розривів легень і плеври, проте буває і спонтанного походження.

Класифікація. 

Розрізняють відкритий, закритий і клапанний пневмоторакси.

Клініка. Оскільки велика кількість повітря може здавити легеню і змістити сердостіння і серце у протилежний бік, це відбивається більш вираженими суб’єктивними і об’єктивними симптомами. При тяжкому пневмотораксі з’являються задишка, ціаноз, прискорений пульс, може приєднатися плевропульмональний шок. Характерним є згладжування міжреберних проміжків, діжкоподібне розширення грудної клітки й обмеження дихальних рухів на хворому боці. При перкусії виявляється виражений коробочний звук, при аускультації — ослаблене дихання.

Лікування. При закритому пневмотораксі проводять пункцію і відсмоктують повітря з плевральної порожнини. Пункційний метод застосовується у випадку клапанного пневмотораксу. Якщо пункція не є ефективною, слід провести дренаж плевральної порожнини. Зовнішній кінець дренажу, до якого закріплений клапан із пальця гумової рукавички (за типом підводного дренажу), вміщують у приймач з антисептичним розчином (дренаж за Бюлау). Краще застосувати активний дренаж за допомогою відсмоктувача.