Пронос (інша назва - діарея) - неприродно часте випорожнення кишечника з відходженням м'яких або рідких калових мас.

В нормі у здорової людини спорожнення кишечника відбувається 1-2 рази на добу, при цьому калові маси мають твердою, щільною консистенцією. Це пояснюється існуючим рівновагою між кількістю рідини, що всмоктується в стінку кишки, і тією кількістю рідини, яка надходить в її порожнину. Причому тут мають місце нормальні перистальтичні рухи - скорочення кишки, які стримують рух калових мас, сприяючи природному формуванню кала. У разі проносу ці умови порушуються, в результаті чого кал стає рідким, а кишечник спорожняється від 4 і вище раз в день.

Виникнення проносу свідчить про розвиток певного захворювання, яке дозволяє встановити характер калових мас - консистенція, колір, запах, наявність домішок. Крім того, слід звернути увагу і на супутні симптоми - часто діарея супроводжується хворобливими відчуттями в області живота, підвищенням температури, блюванням.

Так, причиною гострого (короткочасного) проносу часто стає інфекція. Викликати діарею можуть бактерії і віруси, що в ряді випадку - грибки. Як правило, потрапляють збудники в кишечник в результаті вживання людиною забруднених або зіпсованих продуктів харчування, з неочищеної сирою водою. Стілець при цьому водянистий або кашкоподібний. В калових масах нерідко спостерігається домішка слизу, в рідкісних випадках - крові. Спостерігається також підвищення температури, загальна слабкість, підвищена втомлюваність.

Часто пронос є симптомом отруєння. У цьому випадку він може супроводжуватися підвищенням температури або ознобом, блюванням і болем у животі, іноді - підвищеним слиновиділенням.

Однією з популярних причин появи проносу є дисбактеріоз - порушення природної мікрофлори кишечника. Виникнути подібне явище може в результаті тривалого прийому антибіотиків, неправильного або одноманітного харчування, розлади регуляції травлення і т.д. У цьому випадку пронос супроводжується бурчанням в животі, періодично виникаючими болями в області живота, здуттям, іноді - головними болями і запамороченнями. При дисбактеріозі пронос нерідко змінюється запорами.

Розвивається пронос і на тлі загальних хронічних захворювань (наприклад, на тлі туберкульозу кишечника, цукрового діабету), а також при хронічних ураженнях внутрішніх органів (печінки, підшлункової залози, шлунка).

Виникнути даний симптом може і в разі гельмінтозу. Іноді в калових масах можна виявити наявність яєць гельмінтів. Розвіяти підозри тут допоможе лабораторний аналіз калу.

Діарея, що не має своїм походженням яке-небудь захворювання, зазвичай виникає в результаті посиленого утворення слизу. Накопичуючись в просвіті кишечника, слиз провокує його посилену перистальтику, яка, в свою чергу, і викликає пронос. Однак причини посилення перистальтики можуть полягати й у виділення у просвіт кишечника дратівної запального секрету, який порушує всмоктування рідини стінками. Ще одним механізмом розвитку даного симптому є прискорене просування перевареної харчової маси під впливом ослабленого або посиленого скорочення кишечника.

Пронос характеризується посиленим випорожненням кишечника з виділенням рідкого або кашкоподібного стілець. Залежно від причини, що його виникнення, пронос може бути водянистим, пінистим, містити домішки гною, крові, слизу. Розрізняють короткочасну (гострий) і хронічний пронос. Перший найчастіше буває спровокована інфекційними захворюваннями, отруєнням. Хронічний пронос свідчить про зловживання проносними або про розвиток загального захворювання. Також він може супроводжувати процес утворення і розвитку злоякісних пухлин кишечника.

Заглиблюючись у класифікацію, слід зазначити, що інфекційні проноси спостерігаються при дизентерії, амебіазі, сальмонельозі і т.д. Токсичні проноси, в свою чергу, пов'язані з гострим або хронічним отруєнням різними отрутами (миш'яком, ртуттю). До наслідків харчової алергії або неправильного харчування відносять аліментарні проноси.

В результаті секреторної недостатності шлунка, підшлункової залози, печінки розвиваються диспептичні проноси. Наслідком пригнічення нормальної флори кишечника (дисбактеріозу) є проноси медикаментозні. А в результаті порушення нервової регуляції моторної діяльності після серйозного стресу виникають неврогенні проноси.

Після встановлення причини виникнення проносів фахівець призначає відповідне лікування. Для виключення присутності бактеріальної інфекції проводиться аналіз калу.

При симптоматичному лікуванні фахівець призначає препарати, що нормалізують перистальтику кишечника, а також засоби, що володіють абсорбуючим і обволікаючим дією (таблетки активованого вугілля, рисовий відвар) і в'яжучим ефектом (відвар кори дуба, плодів черемхи).

Також часто призначаються препарати, що нормалізують флору кишечника: лінекс, біфідумбактерин, хілак форте.

Уповільнити перистальтику дозволяє застосування спазмолітичних препаратів: но-шпи, папаверину. Ефективним проти проносу засобом є імодіум/лоперамід.

Протягом лікування людині наказується особлива дієта, що виключає гостру, дратівливу і трудноперевариваемую їжу, алкоголь, смажені, копчені страви, молоко і молочні продукти, солодкі газовані і холодні напої. До дозволених продуктів відносять пшеничні сухарі, свіжозварена рис, протерті каші - гречану, вівсяну, рисову.

З урахуванням того, що під час діареї людина втрачає велику кількість води - запас рідини в організмі необхідно заповнювати в належному обсязі. Для пиття рекомендується чай і негазована мінеральна вода. У перший день лікування рекомендується дотримуватися суворої дієти або по можливості - взагалі утриматися від їжі.

Враховуючи, що цей симптом найчастіше свідчить про ряд серйозних захворювань, фахівці не рекомендують займатися самолікуванням! При тривалій діареї, що супроводжується рясним виділенням рідких калових мас (особливо з домішками крові або гною) слід негайно звернутися до лікаря!