Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Цікаві медичні статті:


Стерилізація шовного матеріалу
Методологія гомеопатичного обстеження
Чищення зубів air flow
Санітарно-гігієнічний режим харчування хворих
Судинні зірочки на ногах
Затримка внутрішньоутробного розвитку плода і новонародженого
Ротова порожнина (Cavitas oris)
Закриті ушкодження органів черевної порожини
Корисні властивості чистотілу від бородавки на нозі
Основи біоетичної оцінки та контролю генетичних технологій
Карієс молочних зубів
Пульпіт
Методи спинення кровотечі
Вільна пересадка шкіри
Припасування жорстких індивідуальних ложок на верхню та нижню щелепи
Активоване вугілля - перший помічник при розладі шлунку
Основні облікові та звітні документи онкологічної служби.
Диспансеризація онкологічних хворих
Статистика




На порталі: 4
З них гостей: 4
І користувачів: 0
Головна » Медичні терміни » Медичні терміни на літеру П » Пухлина
Пухлина (син.: новоутворення, неоплазія, неоплазма) - патологічний процес, представлений новоствореною тканиною, в якій зміни генетичного апарату клітин призводять до порушення регуляції їх росту і диференціювання.

Всі пухлини поділяють залежно від їх потенцій до прогресії і клініко-морфологічних особливостей на дві основні групи:
  • доброякісні пухлини,
  • злоякісні пухлини.

  • Доброякісні (зрілі, гомологічні) пухлини складаються з клітин, диференційованих в такій мірі, що можна визначити, з якої тканини вони ростуть. Для цих пухлин характерний повільний експансивний ріст, відсутність метастазів, відсутність загального впливу на організм. Доброякісні пухлини можуть малігнізуватися (перетворюватися на злоякісні).

  • Злоякісні (незрілі, гетерологічні) пухлини складаються з помірно-і малодиференційованих клітин. Вони можуть втратити схожість з тканиною, з якої вони виходять. Для злоякісних пухлин характерний швидкий, частіше інфільтруючий ріст, зростання, метастазування і рецидивування, наявність загального впливу на організм. Для злоякісних пухлин характерний як клітинний (потовщення і атипізм базальної мембрани, зміна співвідношення обсягів цитоплазми і ядра, зміна ядерної оболонки, збільшення обсягу, а іноді і числа ядерець, збільшення числа фігур мітозу, атипізм мітозу та ін), так і тканинний атипізм (порушення просторових і кількісних співвідношень між компонентами тканини, наприклад, стромою і паренхімою, судинами і стромою і т. д.).

Є 5 класичних особливостей пухлинної тканини: атипізм (тканинний, клітинний), органоїдна будову, прогресія, відносна автономність і необмежене зростання.

Пухлина — це патологічне утворення, що спонтанно виникає в різних тканинах та органах і відрізняється поліморфізмом будови, відособленням, прогресивним необмеженим зростом. Пухлини належать до групи найбільш розповсюджених захворювань.
За даними ВООЗ, щороку на земній кулі більше як 5 млн людей вмирають від злоякісних пухлин, із них 1,4 млн — в індустріально розвинутих європейських країнах. Кількість захворювань на злоякісні пухлини в світі перевищує 6 млн. Сьогодні злоякісні пухлини серед причин смерті посідають друге місце після серцево-судинних захворювань, а серед пухлин захворювання на рак становлять 65 %. За частотою виявлення у чоловіків переважають рак легень (42,6 %), рак шлунка (29,9 %). У жінок серед причин смерті від злоякісних пухлин лідирує рак молочних залоз та геніталій. За даними ВООЗ, у 2000 р. спеціалізоване лікування від злоякісних пухлин щорічно буде потрібне більше як 10 млн осіб. Зростання захворюваності можна пояснити збільшенням тривалості життя людини в економічно розвинутих країнах, впливом канцерогенних речовин у навколишньому середовищі, збільшенням кількості населення та покращенням діагностики.

Етіологія і патогенез
Сьогодні немає єдиної теорії походження пухлин. Серед існуючих теорій увагу медиків привертають такі:
1. Теорія подразнення, запропонована Р. Вірховим. Згідно з цією теорією, причиною виникнення пухлин є тривала дія подразнюючих речовин на тканини, що призводить до перебудови клітинних структур, поліморфізму клітин та прогресуючого і необмеженого зросту.
2. Теорія ембріонального походження, запропонована Конгеймом. Відповідно до цієї теорії пухлини виникають з ембріональних клітин, які під час ембріонального розвитку не брали участі в побудові органа, не підлягали диференціюванню, тобто залишались у зародковому стані. Потім внаслідок дії на них якогось хімічного або механічного подразника вони починають невпинно розмножуватись, утворюючи пухлину.
3. Вірусно-імунно-генетична теорія, запропонована Л. О. Зільбером. Згідно з цією теорією зростання пухлини спричиняють специфічні віруси. Про їхнє існування відомо, в експерименті створено моделі онкологічних захворювань у тварин. При потраплянні у клітину ці віруси спричиняють утворення онкогена, що порушує нормальну регуляцію клітинного поділу. Канцерогенні фактори, які діють на клітину хімічним або фізичним шляхом, посилюють активність вірусів.
4. Останнім часом найбільшого визнання набула поліетіологічна теорія злоякісних пухлин, яка визнає багатопричинність виникнення та розвитку новоутворень: дія канцерогенних речовин, тривала дія фізичних і хімічних подразників, генетичні фактори, вплив пухлинних вірусів.
Залежно від тканини, де розвивається пухлина, розрізняють пухлини епітеліальні, сполучнотканинні, м’язові, судинні, нервові, кісткові, хрящові та мішані. Щодо морфологічних особливостей та пухлинного зросту в організмі пухлини поділяють на доброякісні та злоякісні.
Доброякісні пухлини характеризуються наявністю капсули, що відокремлює їх від навкружних тканин, вони зазвичай не викликають особливих скарг, зростають повільно, не проростають у навкружні тканини. При локалізації доброякісних пухлин у внутрішніх органах спостерігається клініка механічного здавлювання цих органів. Поверхнево розташовані доброякісні пухлини при пальпації рухливі, не зв’язані з навкружними тканинами, безболісні, зазвичай щільноеластичної консистенції. Контури пухлин легко визначаються, регіонарні лімфоузли не збільшені. Ці пухлини не рецидивують після радикального видалення і не дають метастазів. За своєю гістологічною структурою вони мало відрізняються від тканин, з яких походять. До доброякісних належать пухлини з епітеліальної тканини — аденоми, з м’язової тканини — міоми, зі сполучної тканини — фіброми, з нервової тканини — невриноми, з жирової тканини — ліпоми, з судинної тканини — ангіоми, із хряща — хондроми, із кісткової тканини — остеоми.
Для злоякісних пухлин характерні тканинний та клітинний атипізм. Вони повністю відрізняються від вихідної тканини за будовою та функцією. Їх клітини є незрілими з багатьма мітозами, бурхливо розмножуються. Важливою особливістю є біохімічний атипізм. Якщо в здорових тканинах обмін речовин відбувається за типом тканинного дихання з кінцевими продуктами СО2 і водою, то у злоякісних пухлинах — за типом анаеробного чи аеробного гліколізу з накопиченням в організмі кислот циклу Кребса. Це неекономний шлях обміну речовин, який призводить до схуднення хворого, інтоксикації та кахексії.
На ранніх стадіях захворювання хворі майже ніколи не скаржаться на болі, але може виникнути почуття важкості, наявності стороннього тіла, немає задоволення від фізіологічних відправлень. Для онкологічного анамнезу характерне безперервне нарощування симптомів. Анамнез захворювання при злоякісних пухлинах, як правило, буває коротким, але слід пам’ятати: якщо пухлина виникає на тлі хронічного запального процесу, то анамнез може бути багаторічним.
Об’єктивне обстеження хворих із пухлинами грунтується на звичайних методах клінічного дослідження, тобто на огляді, пальпації, перкусії та аускультації. Велике значення має виявлення при обстеженні хворих певних симптомів, що характерні для пухлинного зросту. 
Метастази — це розповсюдження злоякісних клітин пухлини по лімфатичних та кровоносних судинах у різні органи людського тіла. Після видалення злоякісних пухлин вони можуть рецидивувати.
Особливостями злоякісних пухлин, на відміну від доброякісних, є їхня властивість впливати на загальний стан організму, спричиняти ракову інтоксикацію, яка виявляється анемією, втратою маси тіла, виснаженням. Злоякісні пухлини з епітеліальної тканини називаються раком (cancer), із сполучної тканини — саркомою (sarcoma). Із загальної кількості хворих на злоякісні пухлини 95 % становлять хворі на рак і 5 % — хворі на саркому.
Саркоми є більш злоякісними ніж рак, бо переважний шлях метастазування при саркомі — гематогенний. При цьому рано з’являються віддалені метастази, які призводять до загибелітхворого.
Особливу увагу слід звертати на так звані передракові захворювання. Загально відомо, що розвитку злоякісних новоутворень можуть передувати хронічні захворювання, тривала і повторна травматизація тканин. До таких захворювань належать трофічні виразки та нориці, що тривалий час не гояться, хронічна кальозна виразка шлунка, анацидний гастрит, поліпи шлунково-кишкового тракту, мастопатія, ерозія шийки матки, папіломи, уроджені пігментні плями тощо. Стосовно таких хворих у лікаря повинна бути онкологічна настороженість. Ці хворі мають перебувати під постійним диспансерним наглядом, тобто систематично, не менше одного разу на півроку, проходити обстеження у лікаря.
Найбільш широкого застосування під час ранньої діагностики пухлин порожнистих органів чи порожнин тіла набули ендоскопи, які сконструйовані з використанням скловолокнистої оптики, так звані фіброендоскопи (фібробронхоскоп, фіброгастродуоденоскоп, торакоскоп, фіброколоноскоп тощо). Вони дозволяють не тільки виявити пухлину, але й взяти тканини для наступного гістологічного дослідження.
При виявленні атипових поліморфних клітин уточнюється злоякісний характер новоутворення, що значно покращує ранню діагностику та результати раннього радикального лікування. Ендоскопи дозволяють забирати мазки тканин і проводити їх цитологічне дослідження. Такому дослідженню піддають також промивні води, ексудат порожнин, харкотиння, виділення з піхви або з молочної залози, мазки виділень з виразок тощо.
Провідне місце в діагностиці пухлин посідають також рентгенологічні дослідження, які дозволяють визначити не тільки наявність пухлини, але й її локалізацію та розповсюдженість, пухлинну деформацію порожнистих органів і зміни їхньої моторної функції. Крім звичайної рентгеноскопії та рентгенографії, нині для діагностики пухлин застосовуються томографія та кімографія органів і тканин, а також контрастне дослідження судин (каво- і аортографія, селективна ангіографія). Особливе значення для діагностики пухлин паренхіматозних органів, ендокринних залоз та кровоносних судин має радіоізотопна діагностика. Для реєстрації випромінювання уведених у організм радіоактивних ізотопів і виготовлених на їх основі препаратів, наприклад, технецію, альбуміну, талію, застосовують спеціальні прилади.
Останнім часом для діагностики пухлин широко застосовують новітні методи дослідження, як от: комп’ютерна томографія, ультразвукове дослідження (УЗД), яке грунтується на урахуванні різниці відбивальної властивості тканин різної щільності. Ці методи є особливо цінними для виявлення пухлин паренхіматозних органів, головного мозку та серця. Зараз також розробляють і вдосконалюють імунологічні методи діагностики пухлин. Вони спрямовані на визначення макромолекул антигенів, пов’язаних з пухлиною (альфа-фетопротеїн, альфа-2,4-фетопротеїн, канцероембріональний антиген), ізоферментів, ектопічних гормонів і моноклональних імуноглобулінів (М-білок) як внутрішньоклітинно, так і на поверхні клітин або в рідких середовищах організму.
Комплексне обстеження хворого із застосуванням спеціальних методів дослідження дозволяє виявити пухлини на ранній стадії розвитку і таким чином значно покращити результати лікування та прогноз при цій патології.

Переглядів: 3283
Лінк для публікації на вашому сайті:
Читайте також:
Генералізований
Інкубаційний період
Абсцес піддіафрагмальний
Герпетична інфекція
Кріотерапія
Кріодеструкція
Жири
Вітіліго
Лінія Паунда
Абстинентний синдром
Епілепсія
Автоматизм
Емфізема
Індиферентний
Ген
Юдина розширювач
Малярія
Задній мозок
Бронхіальна астма
Екстрасистолія
Вітаміни
Єдиний шлуночок
Юста сухожильний шов
Гідрофільність
Енурез
Агранулоцитоз
Печія
Артикулятор
Авульсія
Лицьова дуга

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини