Рентгенологічне дослідження хребта зазвичай проводиться в бічний і прямий проекціях. При необхідності роблять прицільні рентгенограми і знімки в спеціальних проекціях. Спондилографія дозволяє виявити патологічні викривлення хребта (кіфоз, сколіоз, ротація по осі), аномалії розвитку хребців. Вона є основним методом діагностики травматичних ушкоджень хребта, неспецифічних і специфічних (туберкульоз) його поразок.
Рентгенологічне дослідження дозволяє виявити різні прояви вертебрального остеохондрозу: звуження міжхребцевих просторів, зміна тіл хребців, зад-ньобічні остеофіти, унковертебральний артроз та ін При цьому має значення встановлення розмірів хребетного каналу, особливо його сагітального діаметру. Можливі виявлення нестабільності хребетного сегмента, зміщення хребців (спондилолістез).
Спондилографія дозволяє виявити зміни при пухлинах спинного мозку і його корінців: розширення міжхребцевих отворів при невриномах спинномозкових корінців, деструкцію дужок хребців при екстрамедулярних пухлинах, локальне розширення хребетного каналу. Виявляється також деструкція тіл хребців при метастатичних пухлинах.
Рентгеноконтрастне дослідження лікворних шляхів. Контрастні речовини, що застосовуються при рентгенологічному дослідженні лікворних просторів головного і спинного мозку, можуть бути різні. Водорозчинні речовини (конпей, димер-ікс, Аміпак), легко змішуючись з цереброспінальної рідиною, дають гарне контрастування (як би зліпки шлуночків мозку і підпавутинного простору), однак при цьому не завжди чітко може виявлятися рівень оклюзії. Для цих цілей краще користуватися важкими контрастними речовинами, відносна щільність яких більше 1,0 (майоділ, йодфенділат).
Для контрастування лікворних шляхів можна використовувати гази - повітря, кисень, гелій.
|