Термін "неврастенія" запропонував американський психіатр G. Beard (1869). У клінічній картині неврастенії провідним є астенічний синдром. Характерна тріада: підвищена дратливість, головний біль, порушення формули сну. Хворий скаржиться | "на загальну слабкість, погане самопочуття, розбитість, невитривалість до звичних навантажень. Характерні порушення чутливості, гіперпатії (найчастіше у вигляді гіперакузії, коли звуки звичайної сили "ріжуть" вуха, а природні запахи сприймаються занадто гостро; хворобливо переносить денне світло та ін.). На тлі оптичної гіперестезії часто виникає перевтома очей — астенопія; хворі не здатні довго фіксувати об'єкти зором, особливо текст. Астенопія швидко посилюється під час читання. Binswanger вважав типовими для неврастенії підвищення ' зіничного рефлексу, різноманітні загальні гіперестезії, паресте-зії, гіпералгії, безсистемні та мігруючі. Облігатним симптомом є головний біль. Він має різноманітний характер: ніби тисне, пече, коле; гострий, тупий, тягнучий та ін.; мігрує (лобний, скроневий, потиличний та ін.). Головний біль часто супроводжується гіпер- та парестезіями. Одна з постійних ознак — відчуття оперізуючого стискання голови — "каска неврастеніка". Нерідко спостерігається шкірна гіперестезія волосяної частини голови. Поряд з головним болем, спостерігаються від-ї чуття заколисування, нудота, шум у вухах. Нерідка, долучаються: м'язова гіпотонія, тремор кінцівок, що різко підсилюються під час фізичних та емоційних навантажень. Характерні гіперрефлексія з поширенням зон викликання, коноїди стоп, колінних чашечок. Помічають також виражену вегетативну лабільність: нестійкість AT, дизритмія пульсу, стійкий, червоний дермографізм, швидка зміна кольору обличчя, схильність! до субфебрилітету, акроціаноз. Для раннього віку характерний ортостатичний синдром. Часто виявляють виражені диспепсичні розлади, дисфункцію травного каналу. Основними змінами психічної сфери, поряд із астенічним симптомокомплексом, є емоційно-афективні порушення. На тлі суб'єктивного відчуття постійної втоми втоми спостерігаються пригнічення негативне загальне тло настрою, як правило, песимістична оцінка власного стану здоров'я. Пацієнт зосереджує всю увагу на самопочутті — гіперпрозексія. Поряд із тим, емоційно-позитивний зовнішній стимул швидко відвертає увагу від хворобливих переживань: зникає суб'єктивне відчуття недуги. Як уже сказано вище, облігатним проявом є підвищена дратливість з відтінком злісно-гнівливого афекту. Цей стан може змінюватися явищами дратливої слабкості, слабкодухості, сльозливості. Треба мати на увазі те, що на короткий час у разі гострої потреби хворі можуть коригувати власний стан вольовим зусиллям, однак це призводить зрештою до посилення основної симптоматики та явищ парціальної гіпобулії. Характерні також різноманітні порушення сексуальної функції. Традиційно виділяють дві головні клінічні форми неврастенії: гіпер- та гіпостенічну. При гіперстенічній спостерігається гіперестезія: дратливість, схильність до афективних реакцій, безсоння. Для гіпостенічної характерні постійне відчуття втоми, млявість, сонливість, виснаження, зниження цікавості до оточення. Під час неврастені ї відбувається перехід від гіпер- до гіпостенічної форми. Беручи до уваги значний поліморфізм клінічних проявів згаданого виду неврозу та потребу в диференційованому проведенні симптоматичної терапії, практично доцільно виділити такі клінічні форми неврастені ї (М. Е. Телешевська, 1988): з переважанням емоційних вегетативно-діенцефальних, системних соматичних розладів.
|