Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Цікаві медичні статті:
Променеве лікування пухлин
Професійне чищення зубів в деталях
Транспортні катастрофи. Алгоритм лікаря бригади ШМД.
Оцінка скарг та анамнезу онкологічного хворого
Сучасні методи та можливості променевої терапії
Як позбавиться від прищів на лобі?
Категорії населення із підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз
Закриті ушкодження м’яких тканин
Профілактика контактної та імплантаційної інфекції
Борсуковий жир: властивості неймовірної сили!
Як проявляється алергія на обличчі?
Організація та устаткування стоматологічного кабінету
Диспансеризація онкологічних хворих
Етіологія і патогенез хірургічної інфекції
Корисні властивості чистотілу від бородавки на нозі
Норма цукру в крові. Що служить передумовою до діабету?
Іонізуюче опромінення
Стандарти обстеження онкологічного хворого
Статистика




На порталі: 4
З них гостей: 4
І користувачів: 0
Виявлення антитіл у крові людей

Виявлення антитіл у крові людей

В цей же час дослідники навчилися виявляти антитіла в крові людей, що хворіли жовтою лихоманкою. Тепер можна було точно визначити причину захворювання. Якщо антитіла вдавалося знайти, значить, це була жовта лихоманка, якщо антитіл до вірусу жовтої лихоманки не з'являлося, значить, хвороба викликана іншою причиною. Вчені змішували пробу крові хворої людини з невеликою кількістю вірусу жовтої лихоманки, а потім впорскували в мозок мишей. Якщо більше половини мишей виживало, значить, у крові людини були антитіла, а отже, він хворів жовтою лихоманкою. Це дозволяло абсолютно точно підтвердити або відкинути діагноз, поставлений лікарем-клініцистом.

Іншим надійним методом діагностики стало вивчення під мікроскопом шматочків печінки померлої людини. Якщо поліцейський інспектор або санітарний лікар знаходив десь у джунглях або забутої богом селі труп і підозрював, що цей чоловік помер від жовтої лихоманки, то повинен був за допомогою висцеротома (особливого ножа, що має форму трубки) взяти шматочок печінки загиблого. Тканини поміщали в формалін і посилали для дослідження в лабораторію. Там робили тонкі зрізи, офарблювали їх фарбами, дивилися під мікроскопом. За характерною картині мікроскопічних змін у печінці підтверджували діагноз жовтої лихоманки.

Ці два методу - виявлення антитіл до вірусу жовтої лихоманки і висцеротомия - дозволили протягом двох-трьох років скласти карту поширення жовтої лихоманки в різних державах земної кулі. Нарешті-то було твердо встановлено, що ця хвороба часто зустрічається в країнах Центральної і Західної Африки і в Південній Америці, але відсутній на Азіатському, Австралійському та Європейському континентах.

Незабаром після цього співробітник африканської експедиції Ст. Янг заражає себе і місцевого лаборанта-африканця кров'ю хворої людини, що містить вірус жовтої лихоманки. Вчений ставить цей досвід, щоб переконатися в захисній ролі імунітету, якого в нього немає, а у лаборанта є. Відповідь приходить вже через кілька днів після початку хвороби: захворіли двоє, а поправився тільки лаборант.
Категорія: Вірусологія | Переглядів: 1361 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини