Щелепно-лицева ділянка (facies maxillaris) — це частина голови, яка включає верхню і нижню щелепи, ротову порожнину, жувальний апарат, мімічні м’язи та прилеглі м’які тканини.
Її особливість — тісний зв’язок між функціями травлення, дихання, мовлення і виразом обличчя.
Кістковий скелет
-
Верхня щелепа (maxilla):
-
Утворює основу верхньої частини обличчя та верхню стінку ротової порожнини.
-
Містить гайморову пазуху.
-
Має альвеолярний відросток, у якому розташовані зуби.
-
-
Нижня щелепа (mandibula):
-
Єдина рухома кістка черепа.
-
Складається з тіла і двох гілок із виростковим (суглобовим) та вінцевим відростками.
-
У ділянці виросткового відростка утворює скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС).
-
-
Супутні кістки: вилична, піднебінна, носові, під’язикова — формують каркас лиця.
М’язи щелепно-лицевої ділянки
-
Жувальні м’язи:
-
Скроневий, жувальний, медіальний і латеральний крилоподібні м’язи.
-
Забезпечують рух нижньої щелепи: піднімання, опускання, висування, жування.
-
-
Мімічні м’язи:
-
Розташовані в підшкірному шарі.
-
Забезпечують рух губ, щік, носа, вираження емоцій.
-
Основні: коловий м’яз рота, великий і малий виличні, м’яз підборіддя, м’язи носа.
-
Судини
-
Артеріальне кровопостачання:
-
Основне джерело — зовнішня сонна артерія (через лицеву, верхньощелепну, підборідну гілки).
-
Венозний відтік — у лицеву вену і крилоподібне сплетення.
-
-
Лімфовідтік:
-
Відбувається до підщелепних, підборідних і привушних лімфатичних вузлів.
-
Іннервація
-
Чутлива:
-
Гілки трійчастого нерва (V пара ЧМН) — верхньощелепна (n. maxillaris) і нижньощелепна (n. mandibularis).
-
Забезпечують чутливість шкіри, слизової, зубів.
-
-
Рухова:
-
Мімічні м’язи іннервуються лицевим нервом (VII пара ЧМН).
-
Жувальні м’язи — нижньощелепною гілкою трійчастого нерва.
-
-
Вегетативна:
-
Парасимпатичні волокна регулюють роботу слинних залоз.
-
Слинні залози
-
Великі: привушна, підщелепна, під’язикова.
-
Малі: розташовані в слизовій губ, щік, піднебіння та язика.
-
Слина забезпечує зволоження слизової, початок травлення і захист від інфекцій.
Функції щелепно-лицевої ділянки
-
Жувальна — подрібнення їжі, початок травлення.
-
Дихальна — участь у формуванні повітряного потоку через рот.
-
Мовна — забезпечує артикуляцію звуків.
-
Мімічна — вираження емоцій.
-
Захисна — участь у бар’єрній функції слизової і слини.
Клінічне значення
-
Знання анатомії щелепно-лицевої ділянки необхідне для проведення анестезій, оперативних втручань, лікування травм і запалень.
-
Тісний зв’язок судин і нервів ускладнює перебіг інфекцій — можливе поширення у середостіння або порожнину черепа.
Висновок
Щелепно-лицева ділянка — складний анатомо-функціональний комплекс, який об’єднує органи травлення, дихання, мовлення та міміки.
Її будова забезпечує точну координацію рухів і високу чутливість, а будь-які патології можуть суттєво впливати на життєво важливі функції.