1) з венозної системи великого кола кровообігу і правого серця до судин малого кола кровообігу. Якщо емболи зустрічаються, наприклад, в системі нижньої або верхньої порожнинної вени, то вони проникають в легені; 

2) з лівої половини серця, аорти і великих артерій, а також (рідко) з легеневих вен до артерій серця, мозку, нирок, селезінки, кінцівок, кишок і т. д.; 

3) з гілок портальної системи до воротної вени печінки. Іноді ембол внаслідок своєї ваги може рухатися проти течії крові, наприклад, через нижню порожнинну вену спускається в печінкову, ниркову і навіть в стегнову вену — це так звана ретроградна емболія. При наявності дефектів у міжпередсердній або міжшлуночковій перегородці виникає парадоксальна емболія: ембол з вен великого кола обминає легені і потрапляє в артерії. До парадоксальної емболії можна віднести мікроемболію судин через артеріовенозні анастомози.

Розвиток емболії не можна звести лише до механічного закриття просвіту судини. В її розвитку значне місце займає рефлекторний спазм як основної судинної магістралі, так і її колатералей, що спричиняє тяжкі дисциркуляторні порушення. Спазм артерій розповсюджується на судини парного або будь-якого іншого органу (напр., реноренальний рефлекс при емболії однієї з судин нирок, пульмокоронарний рефлекс при тромбоемболії легеневої артерії).

В залежності від походження емболів, які бувають одиничними або множинними, розрізняють такі види емболії: тромбоемболію, жирову, газову, повітряну, тканинну (клітинну), мікробну, емболію сторонніми тілами.

Тромбоемболія — найбільш розповсюджений вид емболії. Виникає вона при відриві тромбу або його частини, причому розміри тромбоемболів коливаються від розмірів, шо визначаються тільки при мікроскопічному дослідженні, до декількох сантиметрів в довжину.

Якшо емболами стають відірвані тромби вен великого кола кровообігу або камер правої половини серця, то вони потрапляють в розгалуження легеневої артерії, тоді виникає тромбоемболія системи легеневої артерії . При тромбоемболії дрібних гілок легеневої артерії досить часто розвивається геморагічний інфаркт легені, а при тромбоемболії великих гілок наступає раптова смерть від асфіксії. Іноді раптова смерть буває і в тих випадках, коли тромбоембол знаходиться в місці розгалуження основного стовбура легеневої артерії. В генезі смерті від тромбоемболії легеневої артерії надається значення не стільки механічному факторові закриття просвіту судини, скільки пульмокоронарному рефлексові. При цьому спостерігається спазм бронхіального дерева, гілок легеневої артерії та коронарних артерій серця.

Джерелом тромбоемболії великого кола кровообігу можуть бути тромби, що утворилися на стулках клапанів лівої половини серця; тромби, які знаходяться між трабекулярними м'язами лівого шлуночка, у вушці лівого передсердя або в аневризмі серця, в аорті та ін. артеріях. У таких випадках розвивається тромбоемболічний синдром з інфарктами в багатьох органах.

Про жирову емболію говорять тоді, коли її спричиняють краплі жирів. Жирові краплі, шо проникають у вени, обтурують капіляри легень або ж обминають легені і через артеріовенозні анастомози досягають капілярів клубочків нирок, головного мозку та ін. органів. Зовнішній вигляд органів при жировій емболії не змінюється; жирові емболи знаходять в капілярах при мікроскопічному дослідженні, використовуючи спеціальні методи фарбування на виявлення жирів (судан III або IV, осмієва кислота та ін).

Жирова емболія розвивається при травматичному роздавлюванні підшкірної клітковини, кісткового мозку (при переломах або вогнепальному пораненні довгих трубчастих кісток). Рідко вона виникає при введенні хворому ліків або контрастних речовин, шо готуються на маслі. Досить часто, напр., при переломі довгих трубчастих кісток, жирова емболія не дає будь-яких клінічних проявів, тому шо в легенях жир емульгується, омилюється і розсмоктується ліпофагами (іноді при цьому виникає пневмонія). Жирова емболія стає небезпечною, якшо вилучається 2/3 легеневих капілярів. Тоді розвивається гостра легенева недостатність і зупинка серця.

Смерть можлива також при жировій емболії капілярів мозку у випадках, коли з'являються множинні крапчасті крововиливи в мозковій тканині.

Повітряна емболія виникає при потраплянні повітря в кро-вотік; це досить рідкий вид емболії, шо зустрічається при пораненні вен шиї в зв'язку з негативним тиском в них; при зіянні вен ендометрію після пологів; при пошкодженні склерозованої легені, вени якої не спадаються: при накладанні пневмотораксу; при операціях на відкритому серці, а іноді при випадковому введенні повітря в вену разом з лікарськими речовинами. Прониклі в кров пухирці повітря викликають емболію судин малого кола кровообігу, і настає раптова смерть. При цьому виді емболії повітря накопичується в порожнині правої половини серця і розтягує його.

Для діагностики повітряної емболії при розтині трупа треба проколоти праве серце на місці, заздалегідь заливши порожнину серцевої сорочки водою, при цьому через утворений отвір виділяються пухирці повітря. Кров в порожнині правого серця піниста, у венах також знаходяться повітряні пухирці.

Газова емболія, тобто закупорка судини пухирцями газу, зустрічається у робітників кесонів, водолазів, у випадках швидкого переходу від високого атмосферного тиску до нормального, тобто при швидкій декомпресії. Відомо, шо з підвищенням атмосферного тиску в крові відбувається накопичення і розчинення значної кількості азоту, який переходить в тканини. При швидкій декомпресії азот, шо звільняється з тканин, не встигає виділитися легенями і накопичується у вигляді пухирців газу в крові. Газові емболи закупорюють капіляри головного і спинного мозку, печінки, нирок та ін. органів, шо супроводжується появою в них осередків ішемії та некрозу (найбільш часто розвивається розм'якшування у головному і спинному мозку), розвитком множинних крововиливів і тромбів. Такі зміни характерні для кесонної хвороби. Зміни в організмі, які виникають у пілотів при швидкісних підйомах і спусках, близькі до кесонної хвороби. Іноді газова емболія може бути ускладненням газової (анаеробної) гангрени.

Тканинна (клітинна) емболія можлива при пошкодженні та зруйнуванні тканин, спричинених травмою або патологічним процесом, при якому частинки тканини (клітини) надходять у кровотік. Емболами можуть бути пухлинна тканина або комплекси клітин з пухлини при її зруйнуванні, частинки клапанів серця при виразковому ендокардиті, тканини головного мозку при травмі голови. Подібна емболія судин малого і великого кола кровообігу можлива і у новонароджених при родовій травмі, а також емболія амніотичною рідиною під час пологів. Тканинна (клітинна) емболія спостерігається в судинах великого, рідше — малого кола кровообігу. Особливу категорію тканинної емболії являє емболія клітинами злоякісної пухлини, тому шо вона є проявом гематогенних метастазів пухлин. Метастазуванням (від грец. metastasis — переміщення) називають перенесення кров'ю емболів, в яких містяться елементи, шо здатні рости і розвиватися на місці перенесення. Утворений при цьому осерелом при ретроградній емболії, тобто під дією своєї ваги спускаються проти течії крові, иапр., з верхньої або нижньої порожнинної вени до венозних стовбурів, що лежать нижче. До емболії сторонніми тілами належить і емболія вапном та кристалами холестерину з атеросклеротичних бляшок, які викришуються в просвіт судини при їх виразкуваниі.

Значення. Емболії ускладнюють багато захворювань. Лише газова емболія насправді є проявом самостійного захворювання — кесонної хвороби. Однак значення емболії як ускладнення неоднозначне і залежить від виду емболів, розповсюдження та їх локалізації. Велике клінічне значення мають тромбоемболічні ускладнення і, перш за все, тромбоемболія легеневої артерії, яка нерідко закінчується раптовою смертю. Тромбоемболія артерій великого кола кровообігу може бути причиною розвитку інфарктів нирок, головного мозку, гангрени кишок, кінцівок. У таких випадках виникає тромбоемболічний синдром, шо не лікується. Не менше значення для клініки має бактеріальна емболія як механізм розповсюдження гнійної інфекції та один із найбільш яскравих проявів сепсису. Те ж слід сказати і про емболію клітинами злоякісних пухлин як основу їх метастазування. Повітряні та жирові емболії іноді можуть спричинити смерть.