Інфекційний мононуклеоз: ознаки, причини та ефективне лікування

Інфекційний мононуклеоз – захворювання, що викликається вірусом Епштейна-Барра.

Це захворювання аж ніяк не рідкісне, що протікає, як правило, в досить легкій формі, і тому вельми скрутні для діагностики.

Як вже говорилося, збудником інфекційного мононуклеозу є вірус Епштейн-Барра. Особливістю вірусу є його “любов” до лімфоїдної тканини . Тобто під час хвороби уражаються в першу чергу лімфовузли, печінка, мигдалини, селезінка.

Вірус розповсюджується у зовнішнє середовище зі слиною хворої людини. Заразитися найпростіше при поцілунку (тому мононуклеоз ще називають “поцілункова хвороба”), або через предмети, але іноді і повітряно-крапельним шляхом. Вірус мононуклеозу не дуже заразний, тому захворювання рідко перевищую епідеміологічний поріг – частіше бувають поодинокі випадки. Що характерно серед хлопчиків ці захворювання мононуклеозом зустрічаються частіше. Інкубаційний період хвороби дуже не постійний і, як правило, визначається станом імунітету хворого – приблизний інтервал становить від 6 днів до 1,5 місяців.

Діти у віці до 3-х років рідко переносять мононуклеоз, але якщо все ж захворіли, то зазвичай переносять досить легко. Набагато частіше хворіють мононуклеозом – діти від 4-х років і люди у віці близько сорока років.

Симптоми мононуклеозу проявляються запальними вогнищами в тих органах, які зачіпає вірус: зазвичай збільшуються всі групи лімфовузлів, але симетрії не спостерігається: одні більше, інші менше, але збільшуються абсолютно все, але найбільше шийні лімфовузли, в діаметрі досягають 2-3 сантиметрів. Відразу ж збільшуються в розмірах печінка і селезінка. Утворюється запалення мигдалин, набрякає аденоїдна тканина в області носових пазух, це призводить до того, що дитина починає дихати ротом і з’являється сильне хропіння. Крім всіх перерахованих конкретних ознак захворювання мононуклеозом, є ще й загальні не специфічні ознаки, – підвищення температури тіла, відсутність апетиту, біль під час ковтання, загальна слабкість і млявість і інші…

Поставити діагноз інфекційного мононуклеозу найбільше допомагає проведений в лабораторних умовах, клінічний аналіз крові. Так як вірус інфекційного мононуклеозу специфічно вражає клітини крові. Тому, при лабораторному дослідженні крові доктора виявляють особливі клітини – атипові мононуклеари, яких при відсутності вірусу мононуклеозу бути не повинно. Від назви цих клітин і пішло захворювання інфекційний мононуклеоз.

В цілому типовий інфекційний мононуклеоз виглядає наступним чином: ангіна одночасно з затяжним хропінням ночами, з утрудненим диханням в денний час доби, збільшення в розмірах печінки, селезінки і всіх груп лімфовузлів, зміни в клінічному аналізі крові.

Гострий період мононуклеозу триває, зазвичай протягом двох, трьох тижнів.

Лімфоїдна система найважливіше ланка у системі імунітету. Її поразка робить людський організм дуже вразливим і доступним до вірусів і іншим інфекціям. Тому на тлі інфекційного мононуклеозу підхопити інше супутнє захворювання простіше простого. Звідси частота ускладнень, які викликаються вже не вірусами, а бактеріями – висока ймовірність захворювання на ангіну, отит, пневмонією. Ускладнення після інфекційного мононуклеозу лікуються в основному за допомогою антибіотиків.

Після гострого періоду захворювання інфекційним мононуклеозом, в той момент, коли всі основні симптоми проходять, людина залишається дуже ослабленим – необхідно тривалий час для повного відновлення після хвороби, системи імунітету. Якщо мононуклеозом перехворів дитина, йому на термін від 6 до 12 місяців дають мед відвід на щеплення, і навіть по закінченню хвороби, якщо є можливість, максимально обмежити всілякі контакти з людьми. Повністю протипоказане тривале перебування на сонце, і протягом року, будь-які далекі поїздки на водойми вкрай не бажані.

Лікування інфекційного мононуклеозу, зазвичай, симптоматичне. У дуже важких випадках лікарі виписують гормональні протизапальні медикаменти, але в переважній більшості випадків, справа до цього не доходить. В іншому все за стандартом лікування вірусних інфекцій, необхідні повний спокій, дотримання прописаної дієти, обов’язкове провітрювання приміщення, в якому перебуває хворий, рясне пиття, прийом вітамінів, часте пополоскание горла, часте промивання носа, прийом противірусних препаратів: віферон (дозування відповідно до віку хворого), гроприназин, парацитамол. При підвищенні температури, прийом жарознижуючих.

При виявленні захворювання інфекційного мононуклеозу в дитячих садах і школах ніяких карантинів і проведення дезінфекції не влаштовують. Ретельної вологого прибирання в цьому випадку цілком достатньо.

У людей, що перехворіли інфекційним мононуклеозом виробляється стійкий імунітет до цього захворювання, і повторна інфекція практично не можлива. Прогноз сприятливий.