Хірургічна операція: етапи, класифікація та основні принципи проведення

Хірургічна операція (від лат. operatio — дія, робота) — це комплекс впливів на тканини або органи людини (чи тварини), який здійснюється лікарем із метою:

• лікування (усунення патології),
• діагностики,
• відновлення або корекції функцій організму.

Операції виконуються шляхом роз’єднання, переміщення або з’єднання тканин із використанням різних інструментів і технічних засобів.

Етапи хірургічної операції

Хірургічна операція складається з трьох основних етапів:

1. Оперативний доступ — розкриття тканин для оголення органу або патологічного вогнища.

2. Оперативний прийом — основна частина втручання, коли виконуються маніпуляції на органі або вогнищі ураження.

3. Оперативний вихід — завершення операції, відновлення цілісності тканин, ушивання рани, дренування або тампонада.

Методи хірургічного впливу

Основним інструментом у руках хірурга є механічна дія.
Проте сучасна хірургія також використовує інші види енергії:

• Температурний вплив — кріохірургія, термокаустика;

• Електричний струм — електрокоагуляція, електротомія;

• Радіочастотна енергія — радіочастотна абляція;

• Лазерне випромінювання — прецизійне розсічення або коагуляція;

• Ультразвук — для роз’єднання або руйнування тканин.

Особливості хірургічного методу лікування

Хірургічний метод відрізняється від консервативного тим, що:

• передбачає роз’єднання і з’єднання тканин;

• завжди супроводжується операційною травмою, тобто пошкодженням тканин під час втручання;

• має швидкий терапевтичний ефект, але потребує ретельного післяопераційного догляду.

Класифікація хірургічних операцій

1. За характером втручання

Лікувальні операції

• Радикальні — повне усунення причини захворювання (напр., гастректомія при раку шлунка, холецистектомія при холециститі).
  Часто включають реконструктивно-відновні (пластичні) етапи (наприклад, пластика стравоходу при стриктурі).

• Паліативні — часткове усунення патології, що полегшує стан хворого (наприклад, операція Гартмана, створення колостоми).

• Симптоматичні — виконуються для полегшення симптомів, коли радикальне лікування неможливе (наприклад, гастростомія, холецистотомія, санітарна мастектомія).

Діагностичні операції

Проводяться для уточнення діагнозу, коли неінвазивні методи вичерпані:

• біопсія, пункція, лапароцентез, торакоцентез;

• торакоскопія, артроскопія;

• діагностична лапаротомія або торакотомія.

2. За терміновістю виконання

• Екстрені операції — виконуються негайно для порятунку життя (наприклад, конікотомія, пункція перикарду при тампонаді серця).

• Термінові операції — проводяться в перші години після надходження пацієнта (наприклад, апендектомія при гострому апендициті).

• Планові операції — здійснюються після повної передопераційної підготовки, у визначений день (напр., видалення грижі, планова холецистектомія).

3. За кількістю етапів

• Одномоментні — проводяться за один етап;

• Двохмоментні — втручання розділене на два етапи;

• Багатоетапні — серія послідовних операцій;

• Повторні операції — при необхідності корекції або усунення ускладнень;

• Симультанні — одночасне виконання кількох операцій на різних органах (наприклад, апендектомія і ушивання кісти яєчника).

Схема характеристики хірургічної операції

Щоб методично правильно описати операцію, слід дотримуватися певної схеми:

1. Показання

• Життєві (абсолютні) — операція необхідна для порятунку життя.

• Відносні — показана, але можлива відстрочка.
  Також зазначається порядок виконання (екстрено, терміново, планово).

2. Протипоказання

• Абсолютні — стан, за якого операцію виконувати не можна (наприклад, агонія).

• Відносні — дозволяють втручання після стабілізації пацієнта.

Наприклад, при геморагічному шоку операція виконується паралельно з протишоковими заходами.

3. Умови проведення

Організаційні вимоги — асептична операційна, кваліфікована бригада, необхідне обладнання.

4. Набір інструментів

Визначається лікарем-хірургом (а не операційною сестрою).
Перелік залежить від виду втручання.

5. Передопераційна підготовка

Залежить від виду операції:

• очищення кишечника при втручаннях на органах черевної порожнини;

• аналізи крові, сечі, ЕКГ, консультація анестезіолога.

6. Укладання хворого на операційному столі

Вибір положення залежить від зони втручання:

• На спині — при більшості операцій;

• Положення Тренделенбурга — при операціях на органах таза;

• Гінекологічне положення — для втручань на промежині;

• Положення Фаулера — при операціях на шиї або голові;

• На боці — при втручаннях на органах заочеревинного простору.

7. Знеболювання

Може бути:

• місцевим,

• провідниковим,

• загальним.
  Вибір способу залежить від обсягу втручання та стану хворого.
  Анестезіолог і хірург спільно визначають оптимальний тип наркозу.

8. Хірургічний доступ

Опис місця і способу розтину тканин для досягнення органу або вогнища ураження.
Існують типові доступи для кожного виду операцій (черевна, грудна, шийна тощо).

9. Оперативний прийом

Безпосередні хірургічні маніпуляції на органі (резекція, видалення, ушивання, реконструкція).

10. Вихід з операції

• ушивання рани (в один або кілька шарів);

• встановлення дренажів;

• тампонада при необхідності;

• накладення пов’язки.

11. Післяопераційний період

• контроль стану пацієнта;

• зняття швів на 7–8 добу (після більшості операцій);

• видалення дренажів;

• профілактика ускладнень (інфекцій, тромбозів, кровотеч).

12. Ускладнення

• Загальні: кровотеча, нагноєння, неспроможність швів.

• Специфічні: характерні для певного виду операцій.

• За часом — інтраопераційні, ранні післяопераційні, пізні.

Висновок

Хірургічна операція — складний, багатоступеневий процес, який потребує глибоких знань анатомії, фізіології, техніки роз’єднання та з’єднання тканин.
Від правильного виконання кожного етапу залежить успіх лікування, відновлення функцій органів і життя пацієнта.