Паренхіматозні органи — це внутрішні органи, які мають специфічну будову та виконують особливі функції, пов’язані зі специфічною тканиною, що утворює їх основу. Вони складаються з двох основних компонентів:
- Паренхіма — основна функціональна тканина органа, яка виконує його головну фізіологічну роль.
- Наприклад, у печінці це гепатоцити, в нирках — нефрони, у легенях — альвеоли.
- Строма — сполучнотканинна основа, що забезпечує орган механічною підтримкою, транспортом крові, лімфи та нервовими імпульсами.
- Строма містить кровоносні та лімфатичні судини, нерви та міжтканинну рідину.
Приклади паренхіматозних органів:
- Печінка
Паренхіма утворена гепатоцитами, які виконують метаболічні, детоксикаційні та секреторні функції. - Підшлункова залоза
Паренхіма складається з екзокринних (виведення ферментів) та ендокринних (секреція інсуліну і глюкагону) компонентів. - Легені
Паренхіма представлена альвеолами, які здійснюють газообмін. - Нирки
Паренхіма складається з нефронів, які забезпечують фільтрацію крові й утворення сечі. - Статеві залози
Наприклад, у яєчниках — паренхіма утворена фолікулами, що забезпечують утворення яйцеклітин.
Роль строми в паренхіматозних органах:
- Виконує роль «скелета» органа.
- Забезпечує транспортування поживних речовин та кисню до паренхіми.
- Формує структури органа (частки, часточки тощо).
Висновок:
Паренхіматозні органи складаються з функціональної тканини (паренхіми) та підтримувальної сполучнотканинної основи (строми). Ці органи відіграють ключову роль у функціонуванні багатьох систем організму, таких як травна, дихальна, видільна та ендокринна.