Проба Вальсальви, або напруження за Вальсальвою, — це метод форсованого видиху при закритих роті та носових ходах, що викликає напруження м’язів черевної та грудної порожнин.
Історія
Метод отримав назву на честь італійського анатома, який вперше запропонував його для видалення гною з порожнини середнього вуха. Сьогодні пробу застосовують у різних галузях медицини та навіть у повсякденних умовах: наприклад, водолази використовують її для вирівнювання тиску під час занурення, а пасажири літаків — для полегшення стану при перепадах атмосферного тиску.
Методика проведення
- Пацієнт робить глибокий вдих, заповнюючи легені повітрям.
- Далі виконується максимальний видих при закритих носових і ротових ходах, створюючи високий тиск у грудній та черевній порожнинах.
- У спеціальному варіанті тесту пацієнт лежить на спині та видихає протягом 15 секунд у трубку, з’єднану з манометром, створюючи тиск 40 мм рт. ст.
- Під час виконання тесту записується електрокардіограма (ЕКГ) і вимірюється систолічний і діастолічний артеріальний тиск.
Фізіологічні етапи
Процес включає кілька етапів:
- Перекриття голосової щілини.
- Підвищення внутрішньочеревного тиску через скорочення м’язів живота і діафрагми.
- Підвищення внутрішньогрудного тиску за рахунок скорочення дихальних м’язів.
Чотири фази проби
- Фаза I і II — відповідають вдиху.
- Фаза III і IV — відповідають завершенню видиху та затримці дихання.
Фактори, що впливають на результат
Результат тесту залежить від:
- Віку та статі.
- Положення тіла під час тесту.
- Тиску, створюваного на видиху.
- Тривалості видиху.
- Використання деяких лікарських засобів.
Фізіологічний ефект
При проведенні проби:
- Повітря в легенях затримується, створюючи високий тиск.
- Зростання тиску в грудній та черевній порожнинах зменшує венозний повернення до серця.
- Це призводить до зменшення серцевого викиду через спадання великих вен.
Через можливі наслідки, особи з патологіями серцево-судинної системи не повинні виконувати пробу без контролю лікаря.
Застосування
- Оцінка ризику раптової смерті після інфаркту міокарда: шляхом вимірювання варіабельності частоти серцевих скорочень (ЧСС). Низька варіабельність свідчить про підвищений ризик ускладнень.
- Вирівнювання тиску в середньому вусі при змінах атмосферного тиску.
- Оцінка венозного повернення та серцевого викиду у кардіологічних дослідженнях.