Будова, функції та кровопостачання слинних залоз

Слинні залози (glandulae salivariae) — це органи зовнішньої секреції, що виробляють і виділяють слину в ротову порожнину.
Вони поділяються на великі (парні) та дрібні (розташовані у слизовій оболонці).

Будова слинних залоз

Великі слинні залози

1. Привушна залоза (glandula parotis):

   • Найбільша, розташована спереду та нижче від вуха.

   • Має дольчасту будову, оточена щільною капсулою.

   • Її вивідна протока (Стенона) відкривається на слизовій щоки навпроти другого верхнього моляра.

   • Секрет — серозний (багатий на ферменти).

2. Підщелепна залоза (glandula submandibularis):

   • Знаходиться в підщелепному трикутнику.

   • Має вивідну протоку Вартонова, яка відкривається під язиком біля вуздечки.

   • Виділяє змішаний секрет (серозно-слизовий).

3. Під’язикова залоза (glandula sublingualis):

   • Найменша з великих залоз, розташована під слизовою дна рота.

   • Має кілька дрібних вивідних проток (Рівініуса) і спільну більшу протоку (Бартоліні).

   • Секрет — переважно слизовий.

Дрібні слинні залози

• Розташовані в слизовій оболонці губ, щік, піднебіння, язика.

• Постійно виділяють невеликі порції слини, що зволожують слизову.

Мікроскопічна будова

• Залози складаються з часточок, утворених ацинусами (секреторними клітинами).

• Види ацинусів:

  • Серозні — виділяють рідкий, ферментний секрет.

  • Слизові — густий, багатий на муцин.

  • Змішані — містять обидва типи клітин.

• Секрет із часточок потрапляє у вивідні протоки, які відкриваються у ротову порожнину.

Функції слинних залоз

1. Секреторна: утворення слини (1–1,5 л за добу).

2. Травна: слина містить амілазу, ліпазу — ферменти, що розщеплюють крохмаль і жири.

3. Захисна: лізоцим, імуноглобуліни A, муцин знищують бактерії та зволожують слизову.

4. Буферна: підтримання pH у межах 6,8–7,4.

5. Видільна: виведення деяких солей, медикаментів і продуктів обміну.

Кровопостачання

• Привушна залоза:

  • Живиться від поверхневої скроневої та зовнішньої сонної артерій.

  • Венозний відтік у поверхневу скроневу і зовнішню яремну вену.

• Підщелепна залоза:

  • Кровопостачання від підщелепної гілки лицевої артерії.

  • Відтік через підщелепні вени.

• Під’язикова залоза:

  • Кровопостачається гілками язикової та підборідної артерій.

• Лімфа відтікає в підщелепні і підпідборідні вузли.

Іннервація

• Парасимпатична: стимулює секрецію (лицевий і язикоглотковий нерви).

• Симпатична: зменшує виділення слини, робить її густішою.

• Чутлива: гілки трійчастого нерва.

Клінічне значення

• Знання анатомії слинних залоз необхідне при діагностиці сіалоаденітів, сіалолітіазу (каменів проток) і пухлин.

• При оперативних втручаннях важливо враховувати проходження лицевого нерва в товщі привушної залози.

Висновок

Слинні залози — це складні секреторні органи, що забезпечують зволоження слизової, початкове травлення і захист ротової порожнини.
Їх правильне функціонування є необхідним для нормального ковтання, мовлення та імунного захисту.