Шина Вебера – зубоясенева пластмасова шина для фіксації щелеп. Застосовують для лікування переломів без зміщення фрагментів або на заключному етапі, коли рухливість фрагментів невелика, а межчелюстная фіксація може прівесгі до м’язової або суглобової контрактурі. Ця шина застосовується також при переломах нижньої щелепи за межами зубного ряду в області кута щелепи зі зміщенням уламків в язичну сторону. Але в цьому випадку шина забезпечується похилою площиною на стороні, протилежній зсуву. Однак застосування цієї шини протипоказано, якщо зсув перевищує 10-15 °. При великому відхиленні площині від зубів верхньої щелепи похила площина разом з щелепою може зміщуватися донизу і горизонтальне зміщення зміниться вертикальним.
Зубоясенева, однощелепна, знімна шинуюча конструкція, що складається з каркасу і базису, який покриває зуби і альвеолярний відросток. Раніше виготовлялася з каучуку, потім із пластмаси. Для її виготовлення потрібна зуботехнічна лабораторія.
Показання:
а) перелом (тріщина) без зміщення відламків щелепи;
б) перелом, який вдається репонувати і відламки більше не зміщуються;
в) при доліковуванні переломів, коли відбулася консолідація відламків, але кістковий мозоль ще ненакістний;
г) при недостатній для фіксації назубних шин кількості зубів або їх рухливості.
Шину роблять без похилої площини, якщо перелом локалізується у межах зубного ряду, та з похилою площиною, коли лінія перелому знаходиться поза межами зубного ряду.
До недоліків шини Вебера варто віднести те, що вона не утримує фрагменти від вертикального зміщення. Накладання шини досить важке, крім того, вона постійно розхитується і з часом стає надмірно вільною. При переломі з дефектом кістки шина протипоказана, тому що фіксація недостатня і малий відламок може вислизати із шини.
Етапи виготовлення: отримання зліпків з обох щелеп, відливка моделей, гіпсовка їх в оклюдаторі в положенні центральної оклюзії. Напочатку вигинають каркас шини з нержавіючого стального дроту діаметром 0,8 – 1 мм на моделі щелепи з переломом. Дротом обгинають зубний ряд з ротового і вестибулярного боків, розміщуючи його на відстані 0,8 – 1 мм від поверхні зубів на рівні їх екватора. В ділянці бокових зубів вигинають по два стержні з кожного боку, передніх – три стержні, які проводять над оклюзійною поверхнею зубів і припаюють до дротяних дуг, які огинають зубний ряд. Кінці стержнів завдовжки 1,5 – 2 см залишають вільними (для утримування каркасу при формовці пластмаси). Із воску моделюють шину, покривають нею зуби до поверхні змикання і альвеолярні відростки до перехідної складки слизової оболонки. Воскову композицію шини замінюють за загальновідомою методикою на пластмасу, лишки (виступи) дроту каркасу зрізають, шину піддають механічній обробці та полірують.
Для лікування з приводу переломів верхньої щелепи готують шину Вебера з квадратними (2,5х5 мм), прямокутними (2х3 мм) чи овальними горизонтально розміщеними трубками, які вварені у базис шини в бокових ділянках зубного ряду. Із нержавіючих стальних стержнів діаметром 3 – 3,5 мм вигинають внутрішньо- та позаротові стержні. Внутрішньоротовий кінець стержня підганяють за внутрішніми розмірами вварених трубок, вигинають його за формою альвеолярної дуги і виводять із присінку рота біля його кутів. Позаротовий кінець вигинають за формою щоки, йдучи в бік зовнішнього слухового ходу. Роблять на ньому петлі чи насічки для фіксації гумової тяги, що йде від головної шапочки або пов’язки.