Серозним менінгітом називають захворювання, яке в оболонках головного мозку викликає запальні процеси, причиною цього є всілякі мікроорганізми, бактерії, віруси і грибки. Звідси випливає висновок, що серозні менінгіти розрізняються і по частоті виникнення, і по швидкості розвитку, і по тяжкості стану, а що особливо важливо, по способам лікування.
Серозний менінгіт буває наступних видів: грибкових, бактеріальних, вірусних. Найчастіше він зустрічається у дітей у віці від 3 до 6 років, з причини не зміцнілого імунітету, у дорослих це захворювання зустрічається в рідкісних випадках.
Симптоми менінгіту
Дане захворювання може проявлятися наступним чином: сильний головний біль, що не піддається знеболювання, нудота, блювання, підвищення температури тіла до 40 градусів, сплутаність свідомості та сонливість, будь інтенсивності і тривалості судоми. Крім описаних симптомів є і вказують на менінгіт певні рефлекси, які під силу визначити тільки фахівцеві.
Лікування менінгіту
У гострий період у міру можливості, лікування необхідно починати якомога швидше. Воно здійснюється під постійним наглядом медичного персоналу в стаціонарі. Строки і форми терапії залежать від клінічної форми захворювання, так і від ускладнень зумовлених захворюванням. Але при цьому завжди дотримуються основні принципи лікування:
- дезінтоксикаційна терапія полягає у призначенні хворому, внутрішньовенного введення плазми крові, альбумінів, розчину Рінгера тощо;
- антибактеріальна терапія;
- терапія вітамінами такими як, вітаміни В6, В2, аскорбінова кислота, кокарбоксилаза;
- в окремих випадках призначають глюкокортикоїди;
- з метою зниження внутрішньочерепного тиску застосовують сечогінних препаратів, також цей метод дозволяє знизити ймовірність появи набряку головного мозку;
- оксигенотерапія призначається в якості додаткової процедури.
Реабілітація після менінгіту
Людям, які перенесли менінгіт, в обов’язковому порядку необхідна реабілітація після серозного менінгіту.
Після перенесеного серозного менінгіту обов’язковою умовою максимально повного одужання є застосування комплексу реабілітаційних заходів і надалі диспансерне динамічне спостереження за реконвалесцентом.
Вже в період раннього одужання необхідно починати відновлювальну терапію, якщо відсутні фактори, що загрожують життю. Раннього періоду одужання реабілітаційні заходи, на етапі інфекційного стаціонару вже починають проводити і продовжують надалі в санаторії, реабілітаційному відділенні. Пацієнту призначають особливу дієту і фізіологічні процедури. Високу ефективність дає поєднання різних відновних методів за участю різних фахівців.
Перехворів людини менінгітом ставлять на диспансерний облік, на базі поліклініки і там здійснюється спостереження невропатологом терміном в 2 роки. Невропатолог обов’язково оглядає реконвалесцента раз на місяць протягом перших трьох місяців після перенесення захворювання, далі візити будуть складати раз на три місяці протягом року, а протягом наступного разу в 6 місяців. У ряді випадків тривалість диспансерного спостереження може перевищити дворічний термін. Така тривалість диспансерного спостереження може бути призначена через нозологічних форм, таких як кліщовий енцефаліт, бруцельоз, токсоплазмоз та ін. або з вторинним ураженням ЦНС (центральної нервової системи).