Метод Швабаха (D. Schwabach) — це діагностичний тест, що застосовується для визначення типу ураження слухового апарату: звукопровідного або звукосприймаючого. Тест ґрунтується на порівнянні тривалості сприйняття звуку камертона через кістку у пацієнта та здорової людини.
Мета дослідження
- Виявлення порушень у звукопровідному або звукосприймаючому апараті.
- Диференціальна діагностика патологій слуху.
Методика проведення
- Визначення норми:
- Спочатку визначають нормальний час сприйняття звуку камертона С128 через кістку у здорової людини.
- Проведення тесту:
- Ніжку камертона встановлюють на тім’яну кістку пацієнта.
- Пацієнт повідомляє, коли перестає чути звук.
- Порівняння результатів:
- Визначають час звучання камертона у пацієнта і порівнюють його з нормою.
Інтерпретація результатів
- Швабах укорочений:
- Пацієнт чує звук через кістку менше часу, ніж здорова людина.
- Це свідчить про ураження звукосприймаючого апарату (нейросенсорна туговухість).
- Швабах подовжений:
- Пацієнт чує звук довше, ніж здорова людина.
- Це вказує на ураження звукопровідного апарату (кондуктивна туговухість), оскільки порушення звукопровідності компенсується за рахунок посиленого сприйняття через кістку.
Час сприйняття звуку у пацієнта може також порівнюватися безпосередньо з лікарем, який має нормальний слух, для точнішої оцінки.