Екзартикуляція — це хірургічне втручання, яке полягає у видаленні кінцівки або її частини через суглобову щілину без перерізу кістки. Ця процедура є різновидом ампутації і має суворі показання до виконання. Через особливості утворення кукси, протезування після екзартикуляції може бути складним.
Основні етапи екзартикуляції
- Розсічення м’яких тканин:
- Формують шкірний клапоть для захисту місця операції.
- Розсічення капсули та зв’язок суглоба:
- Відокремлюють периферичну частину кінцівки по лінії суглобової щілини.
- Туалет рани:
- Перев’язка судин.
- Обробка кінців нервів для запобігання утворенню невром.
- Зшивання м’яких тканин.
Особливості процедури
- Хрящ суглобової поверхні залишають недоторканим, оскільки оголена кістка більш вразлива до інфекцій.
- Профілактика невром:
- Перетин нервів виконують електроножем після попередньої анестезії новокаїном.
- Заморожування нервів хлоретілом для додаткового захисту.
- Дренаж:
- У кути рани встановлюють гумові дренажі на 24–48 годин.
- Фіксація кінцівки:
- Оперовану кінцівку розміщують у функціонально вигідному положенні та фіксують гіпсовою пов’язкою.
Показання до екзартикуляції
- Сильні травми, коли неможливо зберегти функціональність кінцівки.
- Злоякісні пухлини.
- Некроз тканин, що поширюється до суглобів.
- Гангрена кінцівки.
Відмінності від ампутації
- Екзартикуляція не передбачає перерізу кістки, тоді як ампутація включає розпилювання кісткових структур.
- Операція обмежується видаленням тканин по лінії суглобової щілини.
Екзартикуляція потребує ретельного виконання для зниження ризиків ускладнень, таких як інфекції, невроми чи утруднення протезування.