При впровадженні знеболювання, необхідно ретельно оцінювати ризики. У разі виникнення анафілактичної реакції, ключовою є швидка і правильна реакція медичного персоналу. Важливо мати план дій, який включає в себе дози адреналіну, термінову підтримку дихання і відповідні рідинні інфузії.
Адреналін – препарат першого вибору. Його необхідно вводити внутрішньом’язово, звичайна доза становить 0,3-0,5 мг для дорослих. Для дітей доза розраховується виходячи з їх маси тіла – 0,01 мг на кг. Потреба в повторному введенні може виникнути через 5-15 хвилин, залежно від клінічної відповіді пацієнта.
Крім адреналіну, важливо провести додаткові маніпуляції: моніторинг життєвих показників, забезпечення прохідності дихальних шляхів та, за потреби, проведення інтубації. Введення рідин через вену для відновлення об’єму крові також має значення, особливо в перші хвилини після прояву симптомів.
Своєчасність дій та знання алгоритмів допоможуть уникнути серйозних наслідків, тому усім медичним працівникам необхідно періодично проходити навчання за актуальними рекомендаціями з надання першої допомоги. Володіння навичками реанімації може врятувати життя пацієнта, тому від тренінгів залежить не лише теоретичний, а й практичний аспект надання медичної допомоги.
Анафілактичний шок: причини та симптоми
Причинами даного стану можуть бути алергічні реакції на лікарські препарати, харчові продукти, укуси комах або латекс. Наявність алергії у пацієнта підвищує ризик виникнення серйозної реакції.
Симптоматика часто починається раптово і включає: свербіж шкіри, висип, набряк обличчя або горла, утруднене дихання, прискорене серцебиття, запаморочення, нудоту, блювоту. Важливим є швидко розпізнати дані прояви для миттєвого реагування.
При наявності цих ознак необхідно швидко викликати медичну допомогу та започаткувати реанімаційні вправи, якщо це можливе. Важливо мати під рукою адреналін, оскільки його введення є першим кроком у лікуванні важких алергічних реакцій.
Основні алергени, що викликають реакцію
До найпоширеніших алергенів належать пеницилін, неоміцин та лідокаїн, які можуть викликати серйозні реакції у чутливих пацієнтів. Важливо проводити ретельний анамнез для виявлення алергій на ці анестетики. Пеницилін, наприклад, часто використовується у лікуванні інфекцій, але його алергія може виявлятися у вигляді шкірних висипів або анафілактичних симптомів. Неоміцин, що часто використовується у місцевих препаратах, також є значним тригером.
Лідокаїн викликає алергії рідше, проте реакції можуть бути важкими, включаючи набряк Квінке. Більше того, пацієнти можуть бути чутливими до консервантів, таких як метилпарабен, які додаються до деяких розчинів анестетиків. Тому до використання нових препаратів обов’язково слід перевірити склад та можливі алергенні компоненти.
Алергія може також викликатися деякими харчовими продуктами, що залишилися в організмі, наприклад, латексом, який використовують у медичних рукавицях. Дослідження показують, що 1-6% пацієнтів має сенсибілізацію до латексу. Визначення алергенів є основою для попередження небажаних реакцій та забезпечення безпеки пацієнта.
Клінічні ознаки анафілактичного шоку
Наблюдаються швидко розвиваючі симптоми, які потребують термінового реагування. Першими проявами можуть бути кропив’янка та набряк шкіри. Часто виникають біль у животі, нудота, блювання, що свідчить про порушення функцій шлунково-кишкового тракту.
На фоні цих ознак часто розвивається системна реакція. Спостерігається утруднене дихання через набряк гортані або бронхоспазм, що є серйозним проявом. Пульс стає швидким, артеріальний тиск знижується, що вказує на потенційну загрозу життю.
Важливо зазначити, що хворі можуть відчувати плямисту гіпотензію, супутню з пітливістю та тремором. Можливе виникнення головокружіння чи навіть втрати свідомості через недостатнє постачання крові до мозку.
Швидке виявлення та діагностика цих ознак є критично важливими для збереження життя пацієнта. Тому у разі підозри на дану реакцію необхідно діяти негайно.
Фактори ризику для розвитку анафілаксії
Визначення пацієнтів з ризиком анафілактичної реакції є ключовим моментом у практиці. Ось кілька факторів, на які потрібно звертати увагу:
- Алергічна історія: Наявність у пацієнта алергії на ліки, їжу або укуси комах підвищує ймовірність анафілактичного нападу.
- Спадковість: Члени родини з алергічними захворюваннями або анафілаксією можуть вказувати на генетичну схильність.
- Астма: Пацієнти з контролем астми мають більший ризик серйозних алергічних реакцій.
- Поєднання з іншими алергіями: Наявність численних алергічних реакцій різного походження може збільшити ризик розвитку суттєвих проявів.
- Вік: Діти і літні люди найбільш піддані ризику через незрілі або вікові зміни в імунній системі.
- Вживання певних лікарських засобів: Антибіотики, нестероїдні протизапальні препарати можуть викликати аллергізацію.
Для зменшення ризиків необхідно:
- Проводити ретельний збір анамнезу.
- При необхідності виконувати алергічні тести.
- Уникати відомих тригерів.
- Мати під рукою автоін’єктори адреналіну для пацієнтів з підвищеним ризиком.
Спостереження за факторами ризику є ключем до запобігання серйозним алергічним реакціям.
Перша допомога при анафілактичному шоку
Активація екстреного виклику медиків є першою дією у випадку важкої алергічної реакції. Викликайте швидку допомогу якомога швидше.
Якщо у постраждалого є автопен з адреналіном, введіть його у зовнішню частину стегна. Для дорослих дозування становить 0,3-0,5 мг, для дітей – 0,01 мг на кілограм маси тіла, але не більше 0,3 мг.
Забезпечте лежаче положення постраждалого, піднявши ніжки. Уникайте сидячого або напівсидячого положення, оскільки це може сприяти погіршенню кровообігу.
При виникненні дихальних проблем або проявів набряку гортані, допоможіть постраждалому використовувати інгалятор, якщо він його має. У разі обструкції дихальних шляхів розгляньте можливість проведення маневру Хеймліха.
Контроль життєвих показників є важливою частиною допомоги. Перевіряйте пульс, дихання, а також свідомість. У випадку зупинки серця без зволікань переходьте до серцево-легеневої реанімації.
Після введення адреналіну, спостерігайте за станом постраждалого. Якщо симптоми не поліпшуються через 5-15 хвилин, слід повторити введення адреналіну.
Не залишайте постраждалого наодинці, продовжуйте спостерігати і надавайте психологічну підтримку до прибуття медичної допомоги.
Необхідні дії при підозрі на анафілаксію
Негайно викликайте швидку допомогу. Використовуйте адреналін, якщо є можливість. Дозування – 0,3-0,5 мл 1:1000 розчину для дорослих, 0,01 мл/кг для дітей. Введення проводьте внутрішньом’язово в середню третину стегна.
Після введення адреналіну спостерігайте за пацієнтом. Якщо симптоми не зникають, можливе повторне введення через 5-15 хвилин. Забезпечте доступ до кисню та стежте за диханням. Якщо виникає утруднене дихання, виконуйте термінові заходи для його відновлення.
Перевірте показники життєдіяльності. Контролюйте артеріальний тиск, пульс, частоту дихання. Запобігайте появі шоку, укладаючи пацієнта в горизонтальне положення з піднятими ногами.
У разі наявності свербежу, висипу або набряків, застосовуйте антигістамінні препарати. Введіть дози згідно інструкції. У разі відсутності поліпшення слід підготуватися до можливих додаткових заходів, включаючи введення кортикостероїдів.
Записуйте всі зміни в стані пацієнта, це допоможе лікарям у подальшому лікуванні. Проводьте моніторинг стану до прибуття медиків. Не залишайте пацієнта без нагляду.
Виклик швидкої допомоги: коли і як?
Якщо ви стали свідком серйозної реакції на медикаменти, наприклад, набряку Квінке або раптового падіння тиску, викликайте швидку допомогу негайно. Важливо детально описати стан пацієнта диспетчеру.
При підозрі на анафілактичну реакцію на фармацевтичні засоби, слід дотримуватися певних рекомендацій:
| Ситуація | Дії |
|---|---|
| Ускладнене дихання | Викликати швидку, перевести пацієнта у сидяче або напівсидяче положення. |
| Виникнення шкірних висипань | Дати антигістамінний препарат, якщо доступно, та терміново звернутися за медичною допомогою. |
| Різке зниження артеріального тиску | Укласти пацієнта на спину, підвести ноги, підтримувати тепло. |
| Втрата свідомості | Негайно викликати допомогу, перевірити дихання, при необхідності розпочати сердечно-легеневу реанімацію. |
Запам’ятайте, що швидка допомога необхідна при будь-яких ознаках загрози життю. Чим раніше пацієнт отримає медичну допомогу, тим вищі шанси на успішне відновлення.
При виклику служби термінової допомоги надайте інформацію:
- Своє ім’я та контактний номер.
- Точні дані про місце знаходження.
- Опис стану пацієнта.
- Час початку симптомів.
- Наявність медикаментів, вжитих пацієнтом.
Дочекайтесь медиків, намагайтесь заспокоїти пацієнта, підтримуючи з ним контакт.
Реанімаційні заходи при анафілактичному шоку
Терміново введіть адреналін intramuscular (IM) в дозування 0,3-0,5 мг (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину) у верхню частину зовнішньої поверхні стегна. При необхідності повторіть введення кожні 5-15 хвилин.
Забезпечте прохідність дихальних шляхів, використовуючи маневр Хеймліха або прилад для введення повітря, якщо пацієнт не може дихати самостійно. Ознайомтеся з методами інтубації, якщо стан пацієнта не покращується.
Проведіть інфузію рідини: ізотонічний розчин натрію хлориду або лактацид для відновлення об’єму крові. Розрахуйте швидкість інфузії в залежності від стану пацієнта.
Моніторинг артеріального тиску та серцевої діяльності є критично важливим. Оцініть стан пацієнта щохвилини і коригуйте лікування за необхідності.
При відсутності поліпшення, прийміть рішення про введення глюкокортикоїдів, таких як преднізолон або метилпреднізолон, для зниження запальної реакції. Курс лікування залежить від клінічної картини.
Залучайте колег до підтримки пацієнта, надаючи необхідну допомогу та документуючи всі дії. Підготуйте пацієнта до можливої госпіталізації для подальшого спостереження.
Фармакологічне втручання: адреналін і його дози
У разі виникнення анафілактичної реакції насамперед потрібно ввести адреналін. Рекомендується застосовувати 0,3-0,5 мг адреналіну, розчиненого в 0,9% NaCl, шляхом ін’єкції в латеральний м’яз стегна. Дозування варіюється в залежності від віку пацієнта: для дітей – 0,01 мг на кілограм маси тіла, але не більше 0,3 мг за раз.
При резистентних реакціях можливе повторне введення у тих же дозах через 5-15 хвилин. Важливо стежити за станом пацієнта після ін’єкції, контроль за серцевою діяльністю та артеріальним тиском є невідкладними заходами.
У випадку важких анафілактичних реакцій варто провести ін’єкцію адреналіну внутрішньовенно, використовуючи досліджений дозовий підхід. Доза для внутрішньовенного введення складає 0,1-0,5 мкг/кг/хв, що зручно здійснювати за допомогою інфузійних насосів.
Завжди забезпечте наявність доступу до адреналіну та упевніться, що всі члени медичного персоналу знають, як правильно його вводити та в яких ситуаціях. Своєчасно надана медична допомога може зберегти життя пацієнта.
Забезпечення дихальних шляхів та штучна вентиляція легень
Почніть з негайного оцінювання стану пацієнта. Якщо пацієнт не реагує і не дихає, здійсніть перевірку дихальних шляхів: відкрийте рот, підтягніть підборіддя, щоб забезпечити прохідність. У разі заважливих обструкцій використайте методи, такі як хватка Щелепи або ендотрахеальна інтубація.
Запровадження штучної вентиляції легень необхідно при відсутності самостійного дихання. Використовуйте мішок Амбу або інші спеціалізовані пристрої. Виконуйте вентиляцію за схемою:
- Підключіть мішок до амбу, забезпечивши його герметичність.
- Зробіть два вдихи по 1 секунді, спостерігаючи за підняттям грудної клітини.
- Перевірте, чи не видно ознак адекватної вентиляції (колір шкіри, рухи грудної клітини).
Контролюйте частоту вентиляції: в дорослих – 10-12 вдихів на хвилину, у дітей – 12-20. При відсутності вдихів понад 30 секунд послідкуйте за переходом до закритої маски для вентиляції.
Якщо є можливість, застосуйте кисневу терапію. Введення кисню підвищує надійність газообміну і покращує сатурацію. Використовуйте недорогі та доступні шляхи доставки кисню, такі як носові канюлі або маски.
Зважайте на можливі ускладнення, такі як баротравма легень при застосуванні надмірного тиску під час вентиляції. Концентруйтесь на техніці: тримайте повітропровід під іншим кутом, якщо це необхідно, щоб уникнути аспірації.
- При виникненні ускладнень відразу закінчуйте вентиляцію та перевіряйте пульс.
- Заходи повинні бути скоординованими з командою лікарів для визначення наступних дій.
Завершуючи очищення дихальних шляхів, підтримуйте регулярний моніторинг показників життєдіяльності пацієнта. Відповідно до ситуації перейдіть до подальших дій або методів відновлення функцій організму.