Класифікація А. І. Бетельмана (1956) (доцільно застосовувати в ортодонтичній стоматології)
Подальшим творчим розвитком питання систематизації зубощелепних аномалій з’явилася класифікація А. І. Бетельмана. Він вважав, що ділити види прикусу з точки зору морфології на нормальні й ненормальні не слід, а краще покласти в основу їх розподілу замість морфологічної норми повноцінність функції – фізіологічні або патологічні прикуси. Автор розглянув аномалії положення зубів, аномалії прикусу у трьох напрямках – сагітальній, вертикальній і трансверсальну. Гідність цієї класифікації – поглиблення питання про диференціальної ортодонтичної діагностиці. На підставі вивчення симптоматології сагіттальних аномалій прикусу впорядкована термінологія: загальні поняття «дистальний» і «медіальний» прикусы розчленовані на форми, що дозволило уточнити диференціальний діагноз.
Дистальний прикус має 4 форми:
- нижня мікрогнатія;
- верхня макрогнатія;
- верхня макрогнатія і нижня мікрогнатія;
- верхньощелепна прогнатія зі стисненням у бічних ділянках.
Медіальний прикус має 3 форми:
- верхня мікрогнатія; нижня макрогнатія;
- нижня макрогнатія;
- верхня мікрогнатія і нижня макрогнатія.
До аномалій по вертикалі відноситься глибокий і відкритий прикус, а по трансверзалі – односторонній і двосторонній перехресний прикус.
Недоліки класифікації Бетельмана в тому, що в ній недостатньо відображені етимологічні фактори зубощелепних аномалій.