Шина Ванкевич – застосовується для фіксації уламків нижньої беззубої щелепи. Складається з опорної частини, що фіксується на верхній щелепі, і двох вертикальних відростків, прилеглих до беззубою нижньої щелепи з мовній боку і утримують відламки в потрібному положенні. Опорна частина при наявності зубів на верхній щелепі являє собою зубодесневую пластмасову шину, а при беззубою щелепи – звичайний знімний протез.
Зубоясенева, двощелепна, знімна, пластиночна, пластмасова, лабораторного виготовлення шина, що виготовляється на верхню щелепу з двома площинами, які відходять від її піднебінної поверхні до язичної поверхні беззубого альвеолярного відростка нижньої щелепи. При змиканні щелеп ці площини переміщують відламки нижньої щелепи, які змістились в язичному напрямку і закріплюють їх в правильному положенні.
Лікування переломів нижньої щелепи з беззубими альвеолярними відростком або з відсутністю великої кількості зубів може здійснюватись за допомогою шини Ванкевич.
Шина Ванкевич з успіхом застосовується для закріплення уламків щелеп при кістковій пластиці, особливу цінність вона має для закріплення беззубих уламків щелеп.
Її з успіхом можна назвати універсальною знімною конструкцією, тому що вона може бути застосована при переломах тіла й гілок нижньої щелепи без дефектів і з дефектами кістки різної довжини у передньому відділі. У процесі лікування можна робити корекцію положення відламків, а також піддавати шину гігієнічній обробці.
Показання до застосування шини універсальні:
- утримання від зміщення вгору й до середньої лінії площин гілок і бічних відламків беззубої нижньої щелепи;
- виправлення (витягання) зміщених до середини гілок і відламків беззубої нижньої щелепи;
- утримання бічних відламків нижньої щелепи при наявності дефекту її переднього відділу, а також й при двобічному переломі нижньої щелепи, коли передній відламок утримується міжщелепним витягуванням;
- утримання бічних відламків при кістковій пластиці дефектів і несправжніх суглобах нижньої щелепи.
Величезною перевагою шини за М.М. Ванкевич є те, що вона переносить навантаження на верхню щелепу і її можна застосовувати незалежно від кількості й розташування зубів, які залишилися у роті. Однак, як показала клінічна практика, через великі розміри базису шини у певній мірі порушуються температурні, тактильні та інші відчуття й може виникнути подразнення слизової оболонки піднебіння. Усуваючи ці недоліки А.І.Степанов (1952) запропонував її модифікацію. Він замінив піднебінну пластинку сталевою дугою.
Етапи виготовлення шини за Ванкевич-Степановим
- Зняття відбитків. Особливу увагу слід звернути на одержання точних відбитків із тканин протезного ложа. Робочий відбиток повинний бути бездоганним. Найкращим матеріалом для їх отримання є стомальгін або його аналоги.
- Відливка моделей. Якщо відламки щелепи вільно піддаються вправленню, то досягнуте положення варто зафіксувати за допомогою термопластичної відбиткової маси. Все це дозволить встановити моделі в оклюдаторі й виготовити апарат одночасно.
- Виготовлення каркасу і моделювання зубонаясневої воскової шини (при наявності зубів) не відрізняються від шини Weber. Коли на верхній щелепі немає зубів моделюють звичайну протезну пластинку. Дуже важливо правильно визначити межі протезного ложа, розташування перемичок із дроту між вестибулярними й піднебінними частинами, розміри й розташування похилих площин. Опірні (похилі) площини моделюють на відстані від клика до останнього моляра, що відходять до нижньої щелепи, завтовшки в дві пластинки базисного воску, заввишки 2,5 – 3 см. При виготовленні шини Ванкевич-Степанова на моделі визначають місце для бюгеля. Замінюють віск шаблону пластмасою за звичайною методикою, піддають механічній обробці, полірують.
- Корекція й накладання шини. На цьому етапі готову шину необхідно припасувати у порожнині рота, перевірити її фіксацію, виявити й усунути недоліки. Зокрема, зішліфувати пластмасу в місцях, де вона викликає біль, нашарувати самотвердіючу пластмасу або стенс на похилі (опірні) площини, якщо відламки щелепи недостатньо репоновані. Необхідно переконатися, що апарат вільно відокремлюється від ложа, на якому знаходиться, і не втрачає контакту з відламками нижньої щелепи. Тільки після цього шина (апарат) може бути відполірована й уведена у порожнину рота для остаточної перевірки її ефективності.
У випадку поетапної репозиції відламків щелеп лікар у порожнині рота коригує поверхні похилих площин, що повернуті до відламків нижньої щелепи, швидкотвердіючою пластмасою чи стенсом (термопластичною відбитковою масою) з наступною заміною їх на пластмасу. Фіксують шину у роті обов’язково у поєднанні з накладанням жорсткої підборідної пращі.