Лабораторні дослідження

Більшість хворих, які звертаються за медичною допомогою, потребують всебічного обстеження з проведенням аналізів крові, сечі та інших екскретів організму, а також реакцій і проб, специфічних для деяких захворювань. Для уточнення діагнозу туберкульозу проводять реакції Пірке і Манту, бруцельозу — Бюрне, сифілісу — Вассермана тощо. При ревматоїдному поліартриті використовують неспецифічну серологічну реакцію Волера-Роуза.
У випадку важких травматичних пошкоджень, токсикозу важливо з'ясувати ступінь втрати крові, для чого визначають об'єм циркулюючої крові, гематокрит, кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну в крові, записують коагулограму, а також проводять аналізи сечі: загальний аналіз, біохімічні дослідження (залишковий азот, наявність білка, міоглобіну тощо). При запальних процесах і деяких пухлинах виявляють відхилення від норми кількості клітин крові (лейкоцитів, лімфоцитів і ін.), ШОЕ тощо. Для деструктивних процесів характерна наявність С-реактивного протеїну. Біохімічними дослідженнями визначають кількісні показники крові: білок, глюкозу, залишковий азот, електроліти, гормони, ферменти тощо.
При гнійно-некротичних процесах і остеомієліті обов'язково проводять бактеріологічне дослідження ранового вмісту для визначення характеру мікрофлори та її чутливості до антибіотиків. Досить інформативні дані отримують цитологічним дослідженням відбитків із ран, пунктатів. У травматолого-ортопедичних хворих досліджують імунореактивність організму.
Лабораторні дослідження — один із найважливіших допоміжних методів обстеження хворих. Вони допомагають уточнити діагноз, оцінити загальний стан хворого і перебіг патологічного процесу в динаміці.
Пункція, біопсія. Пункція буває діагностичною і лікувальною. її виконують під місцевою анестезією ін'єкційною голкою широкого діаметра для відсмоктування з порожнини суглоба або тканини ексудату, крові тощо. Пункційний матеріал досліджують візуально, або макроскопічно (колір, мутність, густину, осад), цитологічно, або мікроскопічно (характер і кількість клітин, мікроорганізмів тощо), біохімічно (кількість і якість білка, цукру, ферментів тощо), бактеріологічно (характер мікрофлори і її чутливість до антибіотиків) та проводять відповідні специфічні для захворювань реакції.
Діагностичну пункцію іноді називають пункційною біопсією. Термін "пункційна біопсія" повинен вживатися у тих випадках, коли йдеться про прижиттєве взяття для морфологічного дослідження тканинного матеріалу, а не рідини. Пункційну біопсію проводять для діагностики характеру пухлинного, деструктивного або запального процесів у м'яких тканинах, кістках чи суглобах.
Ексцизійна біопсія — це взяття одного чи кількох кусочків тканини для гістологічного дослідження. Іноді ексцизійна біопсія може бути також лікувальним засобом.
Тотальна біопсія — хірургічне видалення всього, патологічного вогнища з його наступним морфологічним дослідженням.
Трепанобіопсія використовується для діагностики характеру пухлинного процесу в кістках. За допомогою спеціальної трубчастої фрези в кістці висвердлюють стовпчик, який витягують разом із трубкою (як керн). Одержаний матеріал досліджують гістологічно.

Загрузка...