М’які пов’язки в хіругії

М’які пов’язки бувають таких видів:

1. Бинтові:

— марлеві бинти;

— трикотажні трубчасті (сітчасті) бинти;

— еластичні тканинні бинти.

2. Клейові:

— синтетичні клеї (клеол, колодій, БФ);

— лейкопластир.

3. Косиночні.

4. Пращоподібні.

5. Контурні:

— стандартні контурні (суспензорії, бинт, реталаст, бандаж);

— індивідуальні  контурні (виготовлені  через необхідність).

Бинтові пов’язки. Бинт — довга смуга марлі або іншої матерії — призначений для закріплення перев’язувального матеріалу або забезпечення іммобілізації опорно-рухового апарату (при насиченні бинта речовинами, що твердіють, — гіпсом, крохмалем).

Марлеві бинти донині є основним матеріалом, яким користуються при перев’язуваннях. Вони бувають різної ширини (5–20 см) і довжини (5–7 м). Вузькі бинти застосовують для накладання пов’язок на пальці і кисть, широкі — для бинтування живота, таза, грудей, стегон.

Бинти після асептичних процедур можна використовувати повторно. Їх замочують у 3%-му розчині перекису водню з 0,5%-м розчином миючих засобів, перуть у мильній піні при температурі 35–37 °С, прополіскують, сушать і стерилізують в автоклаві.

Бинти медичні трикотажні трубчасті (сітчасті) призначені для фіксації перев’язувального матеріалу на будь-якій ділянці тіла. Вони виготовляються у вигляді рулону. На відміну від звичайних бинтів їх не намотують, а напинають на уражену ділянку тіла. Зрештою, вони фіксують перев’язувальний матеріал, не перешкоджаючи при цьому рухливості суглобів.

Еластичні тканинні бинти застосовуються переважно в травматології і спортивній медицині.

Клейові пов’язки застосовують для захисту відкритих уражень і розташованих на поверхні запальних процесів. Вони забезпечують утримання перев’язувального матеріалу, накладеного поверх рани.

До складу клеолу входять каніфоль — 40 г, 96%-й етиловий спирт — 33 г, ефір — 25 г, соняшникова олія — 2 г.

До складу колодію входять 4 г колоксиліну, 76 г ефіру, 20 г 96%-го етилового спирту. Колодій, а ще краще клей БФ-6, можна застосовувати для захисту асептичних післяопераційних ран без марлі, наносячи стерильний клей на поверхню невеликої рани (захисна плівка).

Лейкопластир використовується для захисту свіжих незабруднених ран як засіб фіксації перев’язувального матеріалу. Застосовують лейкопластир для з’єднання країв ран. У дитячій хірургії — для лейкопластирного витягування при переломі трубчастих кісток.

Косиночні пов’язки. Це шматок тканини трикутної форми. Застосовується як засіб фіксації перев’язувального матеріалу, особливо при поданні першої допомоги.

Пращоподібні пов’язки. Це розрізані з обох боків смуги марлі або будь-якої іншої тканини, призначені для утримання перев’язувального матеріалу на носі, підборідді, потиличній ділянці.

Контурні пов’язки. Їх викроюють із шматка тканини за профілем закритої перев’язаної частини тіла. 3акріплюють контурні пов’язки за допомогою пришитої тасьми. Інколи для закріплення передньої черевної стінки користуються контурним бандажем живота. Еластичні сітчасто-трубчасті бинти (реталаст) виготовляють із гуми, оплетеної бавовняною ниткою. Цю сітку у вигляді панчохи (від 5 до 20 м) семи розмірів (0–6) застосовують для фіксації перев’язувального матеріалу на будь-якій ділянці тіла.