Преагональний (передагональний) стан — це початковий етап процесу вмирання, під час якого поступово порушуються функції кори, підкіркових структур і верхніх відділів стовбура головного мозку.
У цей період відбувається дезінтеграція всіх життєво важливих функцій організму, різко знижується артеріальний тиск і спостерігаються тяжкі порушення свідомості, дихання та кровообігу.
Основні фізіологічні зміни
Преагональний стан супроводжується комплексом характерних змін:
1. Порушення свідомості
-
свідомість сплутана або повністю відсутня;
-
реакції на подразники сповільнені або невиражені;
-
можливі короткі періоди збудження чи психомоторного неспокою.
2. Порушення дихання
-
дихання стає поверхневим, неритмічним, іноді прискореним або сповільненим;
-
з’являються патологічні типи дихання (Чейна–Стокса, Біота, Гаспінг);
-
газообмін різко порушується, зростає гіпоксія мозку та тканин.
3. Зміни серцево-судинної системи
-
відбувається централізація кровообігу — кров переважно спрямовується до життєво важливих органів (мозок, серце);
-
пульс на периферичних судинах відсутній, але ще зберігається на центральних артеріях;
-
артеріальний тиск знижується до критичного рівня (іноді нижче 50 мм рт. ст.).
4. Інші прояви
-
шкіра бліда або ціанотична, холодна на дотик;
-
зіниці розширені, реакція на світло млява;
-
може спостерігатися судомна активність чи поодинокі рухи.
Тривалість преагонального стану
Преагональний стан не має сталої тривалості — він залежить від причини, що призвела до термінального стану, та здатності організму активувати компенсаторні механізми.
-
У деяких випадках (наприклад, ураження електричним струмом, миттєва зупинка серця) цей період відсутній.
-
Якщо ж причина — масивна крововтрата або шок, і організм ще має резерви адаптації, передагональний стан може тривати від кількох хвилин до кількох годин.
Патофізіологічна суть процесу
У преагональній фазі спостерігаються:
-
різке зниження перфузії мозку → глибока гіпоксія нейронів;
-
порушення діяльності дихального і судинного центрів стовбура мозку;
-
метаболічний ацидоз унаслідок накопичення продуктів анаеробного обміну;
-
порушення електролітного балансу та зниження об’єму циркулюючої крові.
Ці зміни створюють умови для переходу організму у наступну фазу — агонію.
Значення для медицини
Розпізнавання преагонального стану має критичне значення для надання невідкладної допомоги.
На цьому етапі ще можливе відновлення життєвих функцій, якщо:
-
своєчасно усунуто причину критичного стану (зупинка кровотечі, дефібриляція, киснева підтримка тощо);
-
проводиться реанімаційна терапія (ШВЛ, масаж серця, введення вазопресорів, корекція кислотно-лужного стану).
Висновок
Преагональний стан — це початковий, потенційно оборотний етап умирання, що характеризується глибокими порушеннями діяльності мозку, кровообігу та дихання.
Його своєчасне розпізнавання і проведення реанімаційних заходів можуть зупинити подальший розвиток термінального процесу та врятувати життя пацієнта.