Хвороба Шегрена

Хвороба Шегрена вперше була описана шведським офтальмологом, що дало їй своє ім'я, в 1933 році. Це досить рідкісне захворювання, яке відоме лише фахівцям, але не широкому загалу. Хвороба Шегрена була виведена як окреме захворювання з цілого синдрому, який також носить ім'я відомого офтальмолога. Сталося це в 1965 році.

Синдром Шегрена являє собою цілий симптомокомплекс, що характеризується сочетанностью ознак ураження ендокринних залоз, які виділяють секрет не тільки на поверхні тіла людини, але і всередині нього (статеві, слинні, слізні, вагінальні) з рядом захворювань аутоімунного типу (вони характеризуються алергічними реакціями організму людини на власні ж тканини). Саме Шегрен вперше описав докладно весь симптомокомплекс, який включає в себе сухий кератокон'юнктивіт (тобто запальне захворювання, яке характеризується ураженням рогівки і кон'юнктиви очей), ксеростомія (тобто ураження слинних залоз та сухість у роті), і аутоімунний ревматоїдний артрит. В подальшому були описані і дещо інші поєднання симптомів, які включають в себе ураження слинних залоз, слізних залоз, у поєднанні з захворюваннями системного типу, захворювань сполучних тканин склеродермія, системний червоний вовчак. На сьогоднішній день синдром Шегрена і хвороба Шегрена стали досить частотними захворювання сполучних тканин.

Хвороба Шегрена являє собою системне захворювання аутоімунного типу, яке супроводжується сухістю слизових поверхонь, обумовленої дифузними ураження залоз та залученням до патогенний процес м'язів, шлунково-кишкової системи, легенів та інших органів. При цьому у хворих даної хворобою не спостерігається, на відміну від хворих на синдром Шегрена, ніяких аутоімунних захворювань. Як правило, синдром Шегрена знаходять у жінок від 20 до 60 років, частіше після настання сорокарічного віку. Відомо кілька випадків, коли хвороба Шегрена розвивалася у дітей. За даними медичної статистики синдром Шегрена спостерігається у 25% хворих, що страждають на ревматоїдний артрит, у 10% хворих з колагеновими захворюваннями, у 90% хворих з аутоімунними захворюваннями печінки.

Найчастіше цей синдром можна спостерігати у людей з хронічними формами системної червоної вовчака склеродермії. У основної частини хворих ознаки появи синдрому починає проявлятися на тлі перебігу основного захворювання після 5-10 років його перебігу. Проявляється це захворювання ураженням залоз, кон'юнктиви, рогівки очей, сухістю в роті, але при цьому на перебіг основного захворювання практично не впливає. Вона лише доповнює клінічну картину невластивими проявами і ускладнює хворому боротьбу з симптомами. Найпоширенішим проявом захворювання вважається кератокон'юнктивіт, який обумовлений зниженням секреції сліз. Такі хворі скаржаться на відчуття сухості в очах, відчуття стороннього тіла, пекучу очний біль. Ознаки ці нагадують за описами подряпину або пісок в очах. Відчуття будуть посилюватися при активних рухах століття. Другим основним і найбільш постійною ознакою можна вважати ураження слинних залоз, що призводить до сухості в роті і хронічного паротиту, тобто запалення привушних залоз. Ці ознаки можуть загострюватися, супроводжуватися болем, вираженими набряками і підвищенням температури. У процес бувають залучені одна або дві привушні залози.

Ураження суглобів займає третє місце за поширеністю серед симптомів синдрому. Характеризуються ці поразки скутістю рухів вранці, ураженням дрібних суглобів кистей. Проносами і розлад ковтання проявляють себе ознаки ураження шлунково-кишкового тракту. Іноді виникає хронічний панкреатит, тобто запалення підшлункової залози, а також коліту, тобто запалення стінок товстого кишечника. Діагноз ставлять на основі перерахованих симптомів. Якщо спостерігається приєднання аутоімунних захворювань, то ставиться діагноз синдром Шегрена, якщо таких захворювань немає, то - хвороба Шегрена. Лікування синдрому починається з купірування ознак основного захворювання аутоімунного типу. Застосовуються препарати, що пригнічують імунну гіперактивність організму. Для усунення сухості очей капають штучні сльози, застосовують спеціальні зволожувачі для носової області і області піхви. Якщо лікування починається своєчасне і адекватне, і до синдрому не приєдналася інфекція, то прогноз на одужання зазвичай сприятливий.

Загрузка...