Особливості латексної алергії у медичних працівників

В останнє десятиліття проблема латексної алергії стає особливо актуальною у зв'язку з неухильним зростанням кількості сенсибілізованих осіб, що мали частий тривалий або навіть епізодичний контакт з виробами з гуми, що містить у своєму складі латекс.

У групу підвищеного ризику розвитку латексної алергії входять медичні працівники, які користуються медичними рукавичками і предметами медичного призначення, виготовлені з латексу.
За даними численних досліджень, проведених за кордоном, частота алергії на латекс становить у середньому від 2,5 до 37,8% серед медичних працівників різних лікувальних установ.

Використання латексних рукавичок призводить до розвитку уражень на шкірі рук у вигляді контактного алергічного дерматиту, а також сприяє формуванню системних алергічних реакцій у вигляді риносинуситу, кон'юнктивіту, дерматореспираторного синдрому, бронхіальної астми, кропив'янки, анафілаксії.

Метою роботи було проведення епідеміологічного дослідження для отримання реальної картини частоти алергії на латекс серед медпрацівників та розробка комплексу діагностичних і профілактичних заходів, що приведе до зниження ризику алергічних реакцій на латекс, зменшення захворюваності та витрат на лікування латексної алергії.

Епідеміологічне дослідження поширеності алергічних захворювань серед медичних працівників включало проведення анкетування, обробку анкет.
Проведено скринінг-анкетування 791 медпрацівника у віці від 20 до 70 років зі стажем роботи від 1 до 50 років. Переважаючою групою виявилися особи у віці 20-29 років (35,8 %) та 30-39 років (29,7%), з професійного стажу - зі стажем роботи 1-5 років (30,9%), 6-10 років (20,0%). Під час своєї роботи вони використовують латексні рукавички або латекс-містять предмети від 1 до 8 годин на добу. У скринінг анкетуванні взяли участь 140 лікарів, 126 молодших і 531 середніх медичних працівників.
Аналіз скринінг-анкет показав, що 273 людини (34,5%) пред'являли скарги на появу різного виду реакцій (як місцевих, так і загальних) при роботі з латексними рукавичками, причому найчастіше відзначалися явища риніту (62,3%) у вигляді чхання, ринореї, закладеності і свербіння носа.
У вихідні дні латексні алергічні реакції у всіх опитаних мали тенденцію до згасання, а під час тривалих відпусток повністю зникали.
Наступний етап передбачав визначення загального та латекс-специфічного IgE в сироватках крові.
Імунологічне обстеження було проведено 41 медпрацівнику. Підвищені цифри специфічного імуноглобуліну (Ig) E виявлені серед 68,3%. Загальний IgE (вище 100 МО/мл) визначався у 22 осіб (53,7%).
Одночасно підвищені цифри загального і специфічного IgE реєструвалися у 48,8% співробітників.

У Казанському науково-дослідному інституті епідеміології і мікробіології пройшли обстеження 16 осіб з підвищеними цифрами латекс-специфічного IgE.
Алергологічне обстеження включало збір анамнезу, шкірне тестування зі стандартним набором алергенів (кліщі домашнього пилу, епідермальні, пилкові алергени). Прик-тест з набором основних аероалергенів був проведений всім пацієнтам поза сезону пилкування. В якості позитивного контролю використовували розчин гістаміну, в якості негативного - розводящу рідина. Результати реакції оцінюють через 20 хвилин, порівнюючи розміри пухирів, отриманих в пробах з алергенами, з розмірами контрольних проб). Особам з ознаками риніту досліджувалися показники риноцитограм-ми (дослідження клітинного складу виділень слизової носа). Для цього використовувався метод мазків - відбитків (або мазків - перепечатков). Для отримання діагностичного матеріалу ватний тампон на пластмасовому стержні злегка зволожували ізотонічним розчином натрію хлориду; забір матеріалу проводився шляхом кругових, злегка надавливающих рухів зі слизової оболонки під контролем ока. Отриманий матеріал переносили на предметне скло катательными і надавлюють рухами тампона по склу. Мазки - відбитки висушували і фарбували за методом Романовського-Гімза. У препараті нараховували 200 клітин з ідентифікацією нейтрофілів, еозинофілів, лімфоцитів і епітеліальних клітин.

Всім було проведено клінічний огляд лікаря-алерголога, отоларинголога.
Шкірного тестування були піддані 15 медичних працівників. Серед 86,7% з них результати виявилися негативними, у одного виявлена сенсибілізація до домашньої, бібліотечного пилу, шерсті кішки і собаки, в іншого - гіперчутливість до пилку тимофіївки, райграсу, багаття, кукурудзи.

Результати риноцитограммы вивчалися у 11 медичних працівників з проявами риніту. Еозинофілія (вміст еозинофілів більше 5%) виявлена серед 63,3% обстежених, у решти відзначалися підвищені цифри нейтрофілів.

Висновки
1. Проведене анкетування дозволило виявити найбільш часте прояв латексної алергії у вигляді системних реакцій (чхання, ринорея, закладеність і свербіж носа).
2. Однією з особливостей професійної латексної алергії є розвиток алергічного риніту, для діагностики якого можна використовувати метод цитологічної діагностики - риноцитограмму, відрізняється високою специфічністю, швидкістю і простотою виконання.
3.'Результати дослідження необхідно використовувати на періодичних медичних оглядах медпрацівників з метою раннього виявлення ознак латексної алергії і проведення експертизи профпридатності.

Загрузка...