Руйнування нервової тканини у піддослідних мавп

На закінчення порівняли дію на мавп вакцинного вірусу і того, що виділявся з кишечнику щеплених. І ось тут-то Дік виявив колосальні відмінності. Він встановив, що після проходження через організм людини вірус знайшов здатність руйнувати нервову тканину у мавп, викликати у них паралічі.

Дік підготував звіт про результати випробувань і статтю для журналу, а копії послав Копровскому. Той негайно прилетів в Ірландію, влаштував там нараду з провідними фахівцями вирусологами і намагався довести необхідність продовження досліджень. Він обіцяв поліпшити якість вакцинних штамів додатковими лабораторними процедурами. 

Однак Дік був непохитний. Якщо раніше він був сповнений оптимізму і всіляко підтримував живу вакцину Копровского, то зараз став її затятим супротивником. Причому противником настільки активним, що на Британських островах в результаті його численних виступів всі шляхи для вакцини Копровского виявилися закритими.

Це ж стало повним фіаско для живої вакцини Копровского і на території Америки. Тим більше що в лютому 1957 року фірма Ледерле скоротила персонал відділу вірусології в кілька разів і практично припинила фінансування досліджень з поліомієлітної вакцини. Робота, яка проводилася протягом десяти років і коштувала фірмі понад 13 мільйонів доларів, була прикрита в одну ніч.