Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 7
З них гостей: 7
І користувачів: 0
Морфофункціональна незрілість

Морфофункціональна незрілість

Головною особливістю педіатричної хірургії є те, що ця дисципліна і спеціальність охоплює всю хірургічну патологію організму, який дозріває й зростає, тобто патологію, що розвивається в умовах морфофункціональної незрілості тканин, органів і систем. Морфофункціональна незрілість найбільш притаманна новонародженим і немовлятам, але різною мірою вона відмічається протягом усього періоду формування та росту, накладаючи свій неповторний відбиток на виникнення, прояви, перебіг й кінець усіх захворювань, а також тактику лікування.
Під час народження дитини центральні та периферичні відділи нервової системи ще не повністю розвинені й сформовані. Зокрема, недостатньо диференційовані клітини головного мозку та міжнейронні зв’язки, немає мієлінізації рухових волокон, не диференційовані ядра, мозочок, низьким є поріг збудливості центральної нервової системи, у зв’язку з чим виявляється схильність до дифузних реакцій.
Незрілість нервової системи призводить до того, що діти, особливо малюки, схильні до різких генералізованих реакцій у відповідь на інфекцію, інтоксикацію, больову та психічну травму. Тому локальні прояви патологічних станів нерідко бувають стертими, в першу чергу виникають загальні симптоми — підвищення температури, блювання тощо.
Гострий апендицит — одне з найчастіших хірургічних захворювань органів черевної порожнини — у дітей ясельного віку внаслідок незрілості центральної нервової системи і переваги загальних реакцій над локальними супроводжується високою температурою, багаторазовим блюванням, рідким частим випорожненням. Тому за Fevre патологія так і називається «діарейний апендицит». Незнання цих особливостей перебігу захворювання може призвести до трагічних наслідків.
Незрілість центру терморегуляції нерідко спричинює гіпертермічний синдром, а зволікання щодо його усуненням може призвести до судом і загибелі хворого. Незрілість дихального центру може призвести до пригнічення дихання, розвитку гіпоксії і, як наслідок, теж до загибелі дитини.
Система дихання у немовлят розвинена недостатньо. Ребра розміщені горизонтально, а діафрагма — високо, переважає діафрагмальний тип дихання. Тому у дітей найчастіше спостерігається рестриктивне (від стискування) порушення дихання, зокрема, при метеоризмі, парезі кишечника.
У дітей частіше, ніж у дорослих, порушується прохідність дихальних шляхів, бо вони значно вужчі. Діаметр трахеї у новонародженого на рівні перснеподібного хряща становить усього 4 мм, слизова оболонка більш пухка і схильна до набрякання. Те, що у дорослих призводить лише до відчуття дертя у горлі, у малюків спричинює набряк. Наприклад, потовщення слизової оболонки дихальних шляхів у новонароджених на 1 мм зменшує просвіт дихальних шляхів на 75 %, а у дорослих — лише на 19 %.
Все це призводить до того, що найменші порушення з боку дихальної  системи супроводжуються швидкими змінами газообміну, розвитком гіпоксії й порушенням життєво важливих функцій.
Серцево-судинна система при народженні дитини розвинена краще за інші системи, але є деякі особливості. Наприклад, швидкість кровообігу в дітей молодшого віку вдвічі вища, ніж у дорослих; у дітей відносно більший об’єм крові, барорецептори розвинені погано, тому діти молодшого віку дуже чутливі до крововтрати: втрата 50 мл крові у новонародженого відповідає втраті 1 л крові у дорослого. Отже, навіть незначна втрата крові у маленької дитини має бути повністю відшкодована.
Особливості серцево-судинної системи у дітей потребують від лікаря вибрати тактику відповідно до ситуації. Наприклад, враховуючи топіку серця у новонароджених, закритий масаж серця у цього контингенту хворих проводять, натискуючи на середню частину грудини, а не на нижню, як це роблять у дітей старшого віку й дорослих при клінічній смерті.
Значною мірою морфофункціональна незрілість позначається на перебігу патології органів черевної порожнини. У малюків сальник короткий, лише у дворічному віці він досягає рівня пупка. Ось чому в дітей молодшого віку, як правило, не трапляється апендикулярного інфільтрату, невід’ємною складовою частиною якого, як відомо, є сальник. Якщо брати до уваги невеликі розміри черевної порожнини у малюків, то буде зрозумілим перебіг апендикулярного перитоніту в дітей молодшого віку — дуже швидко розвивається клініка розповсюдженого процесу. Разом з тим у дітей раннього віку червоподібний відросток має лійкоподібну форму, тому застійні явища у апендиксі трапляються рідко; останні, як відомо, є невід’ємним фоном запалення відростка. Ось чому в малюків, у цілому, рідко буває апендицит.
Кісткова система також дозріває протягом усього періоду росту — від 0 до 14 років — і характеризується деякими морфофункціональними особливостями. До них належать перевага хрящової тканини над кістковою в епіфізах, наявність росткових зон, рясна васкуляризація кісток та окістя тощо. Зважаючи на це, слід не тільки тлумачити рентгенограми у віковому аспекті, пам’ятаючи про терміни появи ядер скостеніння, але й пам’ятати про ці морфофункціональні особливості при різноманітній патології опорно-рухового апарату.
Так, у дітей часто трапляються переломи, які проходять по зоні росту, — епіфізеолізи, остеоепіфізеолізи, апофізеолізи, внаслідок яких в подальшому можуть виникати набуті вади розвитку. Рясна васкуляризація призводить до того, що всі переломи в дітей супроводжуються значним набряком і гематомою, про що не слід забувати під час лікування. Не можна накладати циркулярні глухі пов’язки, бо вони можуть призвести навіть до crush-синдрому.
Незрілістю відрізняються й покривні тканини. Зокрема, шкіра новонародженого тонка, в епідермісі замало шарів, сітчастий шар дерми не диференційований, судини шкіри мають кінцеву будову. Ось чому в новонароджених шкіра є вельми вразливою, крізь неї легко потрапляє інфекція, що спричиняє тяжке захворювання — некротичну флегмону. Воно характеризується бурхливим розвитком й утворенням дефектів м’яких тканин (рис. 1), потребує особливої тактики лікування — не розрізів, а «розрізів-надсікань» шкіри для запобігання виникненню некрозів (рис. 2). У дорослих такого захворювання не буває, і флегмона лікується інакше.
Таким чином морфофункціональна незрілість тканин, органів і систем істотно впливає на прояви та перебіг різних хірургічних захворювань, а знання цієї головної особливості педіатричної хірургії дозволяє правильно визначати діагноз і вибирати адекватну тактику лікування.

Некротична флегмона новонародженого
Рис. 1. Некротична флегмона новонародженого
«Розрізинадсікання» при некротичній флегмоні новонародженого
Рис. 2. «Розрізи-надсікання» при некротичній флегмоні новонародженого

Категорія: Хірургія | Переглядів: 1901 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини