Симптоми апендициту та їх діагностика

Апендицит являє собою запальне ураження червоподібного відростка гострого або хронічного характеру. Виділяють наступні форми гострого апендициту:
а) простий,
б) флегмонозний,
в) гангренозний,
г) інфільтративний.
Як правило, всі перераховані вище форми мають подібну симптоматику, але в разі прориву приєднується клініка перитоніту.

Клінічна картина гострого апендициту

Клініка гострого апендициту розвивається дуже швидко і несподівано. В деяких випадках мають місце симптоми, побічно вказують на запалення. До них відносяться: харчова токсикоінфекція (характеризується блюванням, проносом, підвищенням температури тіла), порушення роботи шлунково-кишкового тракту (запори, пронос, блювання). Першою ознакою гострого апендициту є поява болю в області пупка, у подальшому відбувається міграція болю в праву клубову область - місце анатомічної локалізації апендикса. Болі супроводжуються нудотою, відсутністю апетиту, можлива поява одноразової блювоти. Розвиваються ознаки загальної інтоксикації організму: слабкість, пітливість, підвищення температури до субфебрильних цифр (37.5 °С).
Всього можна виділити чотири синдрому, характерних для апендициту:
1. Больовий;
2. Диспептичний;
3. Запальний;
4. Перитоніальний.
Больовий синдром характеризується болем різної інтенсивності і локалізації. До чинників, визначальним характер болів, відносяться: вік (у літніх людей біль практично відсутня), стать, супутні стану (у вагітних локалізується під правої реберної дугою) і патології.
У разі несвоєчасного звернення до лікаря і розвитку перитоніту, біль на початку посилюється, локалізуючись над усією поверхнею живота, а потім настає період уявного благополуччя. В цьому періоді відбувається повне загасання болів у вигляді некрозу тканин.
Основою диспепсичного синдрому є нудота і розвивається на його тлі однократна блювота. Можливо розвиток запору, що супроводжується здуттям живота. На відміну від дорослих, у дітей замість запору спостерігається пронос. У разі розвитку перитоніту, з'являється багаторазова блювота, посилюється здуття живота і затримка газів. Диспептичний синдром може розвиватися за кілька діб до появи вираженої клінічної картини.
Запальний синдром проявляється підвищенням температури тіла до 37-38°С і змінами в аналізі крові. Температура супроводжується ознобом та пітливістю.
Картина крові характеризується збільшенням лейкоцитів за рахунок зростання кількості нейтрофілів, зрушенням лейкоцитарної формули вліво, появою юних форм, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).
Перитоніальний синдром характеризується наростаючою інтоксикацією, динамічною кишковою непрохідністю, обкладеним сухою мовою. На початкових стадіях здуття живота відсутня, але права половина черевної порожнини в акті дихання участі не приймає. При пальпації живота відмічається біль в правій здухвинній ділянці, напруження м'язів черевної стінки. У разі розвитку інфільтративні форми, відзначається наявність запального конгломерату. Перкуторно визначається притуплення звуку більше праворуч, в області локалізації запального процесу.
Огляд лікаря

Характерними симптомами гострого апендициту, які визначає лікар при огляді хворого, є:
1) Симптом Роздольського. Характеризується різким посиленням болю в правої підвздошній області при постукуванні ребром долоні по животу;
2) Симптом Щоткіна-Блюмберга. При натисканні рукою у правій клубової області, спостерігається припинення болів за рахунок зменшення натягу очеревини. Потім лікар різко прибирає руку, як результат біль стає ще сильніше, за рахунок натягу очеревини;
3) Симптом Ровзінга. При пальпації товстого кишечника, а саме його низхідного відділу, біль у правої клубової області посилюється;
4) Симптом Образцова. Лікар пальпує праву клубову область в лежачому положенні. Після зменшення болю лікар просить підняти праву ногу, не згинаючи її в колінному суглобі. При цьому прийомі біль різко посилюється;
5) Симптом Сітковського. При положенні хворого на лівому боці, відбувається посилення болю в правій здухвинній області.
Окремо виділяється клінічна картина гострого апендициту у дітей, зумовлена анатомічними особливостями (недорозвинення великого сальника і слабкі пластичні властивості очеревини). Симптоми загальної інтоксикації переважають над специфічними симптомами. Крім того, часто діти не можуть вказати точну локалізацію болю, час погіршення стану, що ускладнює своєчасну діагностику. Більш детальну інформацію опублікувала педіатр Мусаєва Діана в роботі симптоми апендициту у дітей.
З труднощами діагностики стикаються лікарі, що спостерігають гострий апендицит у вагітних. У силу фізіологічних змін, а саме збільшеної матки, відбувається зміна клінічної картини. Локалізація болів вище правої клубової області пояснюється відтисненням сліпої кишки з червоподібним відростком до верху. Крім того, у вагітних відбувається натяг м'язів живота, що ускладнює пальпацію апендикса. З'явилися болі жінка безпосередньо пов'язує з вагітністю. Правильна діагностика - першочергове завдання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі. 

Клінічна картина хронічного апендициту.

Відмінною особливістю хронічного апендициту є відсутність яскраво вираженої симптоматики. Болі носять помірний характер, можуть бути постійними, або чергуватися з періодами затихання. Болі в період загострення ниючі, тупі, провокуються фізичним навантаженням, погрішностями в дієті, зниженням імунітету. Як правило, хронічне ураження апендикса спостерігається після гострого, при якому відбувається обмеження запального ураження і затихання процесу.
Таким чином, апендицит є захворювання, яке можна вилікувати в домашніх умовах. При появі першої клінічної симптоматики і необхідно звернутися до лікаря для діагностики захворювання і уникнути ускладнень.

Загрузка...