Головні причини синдрому блювання

1. Блювання, обумовлене соматичними, інфекційними або неврологічними захворюваннями, які не потребують лікування у хірургічному стаціонарі. Це патологія центральної нервової системи, ендокринні та ферментативні порушення, диспепсія, гастрит, отруєння.

2. Блювання, обумовлене межовими захворюваннями і станами, які потребують догляду хірурга: гетерохронії дозрівання (халазія кардії, пілороспазм), інфекції (сепсис, менінгіт, пієлонефрит, ентероколіт).

3. Блювання, обумовлене хірургічними захворюваннями: непрохідність травного тракту на грунті природжених вад розвитку (атрезія стравоходу, діафрагмальна грижа, пілоростеноз, висока й низька кишкова непрохідність), набута непрохідність травного тракту (інвагінація, обтурація, защемлення тощо), запальні захворювання органів черевної порожнини (апендицит, перитоніт, дивертикуліт тощо), злоякісні новоутворення.

За характером блювання та часом його появи можна з певною вірогідністю визначити попередній діагноз. Так, рясне блювання з домішкою жовчі першої-другої доби після народження характерне для природженої непрохідності дванадцятипалої кишки вище p. Vateri, рясне блювання без домішки жовчі у 2–3 тижневому віці — для природженого пілоростенозу.

Зважаючи на труднощі діагностики у новонароджених і дітей молодшого віку, з одного боку, а також на важливість своєчасного визначення діагнозу — з другого і беручи до уваги значущість природжених вад розвитку у цього контингенту пацієнтів, більш детального обговорення потребують механізми виникнення і прояви аномалій травного тракту, при яких провідною або важливою ознакою є блювання.