Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Цікаві медичні статті:
Варикозне розширення вен: лікування народними засобами
Вивих
Транспортні катастрофи. Класифікація, причини та медико-санітарні наслідки.
Патогенез пульпіту
Основні завдання щодо ліквідації шоку
Комплексний вплив має бути спрямований на всі механізми патогенезу
Як лікувати герпес на губах
Надзвичайні ситуації. Класифікації за причинами виникнення та рівнями реагування.
Деформуючий артроз або як жити з остеоартрозом
Поняття про функціональну норму зубних рядів
Препарати для усунення бронхообструктивного синдрому
Ультразвукова діагностика в хірургії
Ортодонтичні апарати
Фолієва кислота: застосування при вагітності і не лише
Стихійне лихо. Класифікація і медико-санітарні наслідки.
Променеві ураження
Хронічний бронхіт: симптоми "гавкаючого" кашлю
Гайморит: причини, симптоми, лікування
Статистика




На порталі: 2
З них гостей: 2
І користувачів: 0
Ендотрахеальний наркоз

Ендотрахеальний наркоз

Ще 1847 р. М. І. Пирогов за умов експерименту застосовував уведення анестетиків у трахею. Сьогодні розроблена техніка ендотрахеального наркозу, в окремих випадках проводиться ендобронхіальна інтубація. Інтубаційний наркоз має ряд переваг перед масковим наркозом.
Він перешкоджає западанню язика, знижує небезпеку щодо аспірації, дозволяє застосовувати міорелаксанти і керувати диханням. Під час інтубації здійснюється штучна вентиляція легень, а це знижує можливості виникнення пневмоній.
При уведенні інтубаційної трубки слід дотримуватися ряду правил: визначити довжину і діаметр інтубаційних трубок, обов’язково перед інтубацією хворого провести вступний внутрішньовенний наркоз. Штучну вентиляцію легень (ШВЛ) здійснюють за допомогою респіраторів для штучної вентиляції чи дихального мішка. Сьогодні користуються і наркозними апаратами в автоматичному режимі.

Міорелаксанти
Сучасний наркоз поєднується з уведенням міорелаксантів, які розслаблюють мускулатуру. Їх застосування значно зменшує витрати анестетиків, створює умови для штучної вентиляції легень.
Міорелаксанти поділяються за 2 групами: деполяризуючі (спричиняють стійку деполяризацію синаптичної мембрани) і недеполяризуючі (вступають у зв’язок із структурами постсинаптичної мембрани і блокують можливості їх взаємодії з ацетилхоліном). Здебільшого застосовують недеполяризуючі міорелаксанти. Їх дія настає швидко, у середньому через 3–5 хв, а тривалість дії — від 20 до 45 хв.
До цієї групи належать тубокурарин хлорид, диплацин, ардуан, анатруксоній, діоксоній.
У деполяризуючих міорелаксантів (лістенон, дитилін, міорелаксин) дія триває впродовж 4–5 хв.

Категорія: Хірургія | Переглядів: 2924 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини