|
Ще 1847 р. М. І. Пирогов за умов експерименту застосовував уведення анестетиків у трахею. Сьогодні розроблена техніка ендотрахеального наркозу, в окремих випадках проводиться ендобронхіальна інтубація. Інтубаційний наркоз має ряд переваг перед масковим наркозом. Він перешкоджає западанню язика, знижує небезпеку щодо аспірації, дозволяє застосовувати міорелаксанти і керувати диханням. Під час інтубації здійснюється штучна вентиляція легень, а це знижує можливості виникнення пневмоній. При уведенні інтубаційної трубки слід дотримуватися ряду правил: визначити довжину і діаметр інтубаційних трубок, обов’язково перед інтубацією хворого провести вступний внутрішньовенний наркоз. Штучну вентиляцію легень (ШВЛ) здійснюють за допомогою респіраторів для штучної вентиляції чи дихального мішка. Сьогодні користуються і наркозними апаратами в автоматичному режимі.
Міорелаксанти Сучасний наркоз поєднується з уведенням міорелаксантів, які розслаблюють мускулатуру. Їх застосування значно зменшує витрати анестетиків, створює умови для штучної вентиляції легень. Міорелаксанти поділяються за 2 групами: деполяризуючі (спричиняють стійку деполяризацію синаптичної мембрани) і недеполяризуючі (вступають у зв’язок із структурами постсинаптичної мембрани і блокують можливості їх взаємодії з ацетилхоліном). Здебільшого застосовують недеполяризуючі міорелаксанти. Їх дія настає швидко, у середньому через 3–5 хв, а тривалість дії — від 20 до 45 хв. До цієї групи належать тубокурарин хлорид, диплацин, ардуан, анатруксоній, діоксоній. У деполяризуючих міорелаксантів (лістенон, дитилін, міорелаксин) дія триває впродовж 4–5 хв.
| 
Ведення новонароджених зі ЗВУР
