Хронічна хірургічна інфекція

Хронічна хірургічна інфекція поділяється на хронічну гнійну неспецифічну інфекцію та хронічну специфічну інфекцію.

Хронічна гнійна неспецифічна інфекція перебігає повільно, роками, інколи десятиліттями, може стихати й знову загострюватися. Гнійна хронічна інфекція (хронічний остеомієліт, довго незагоювані рани, нориці) розвивається вторинно після перенесення гострих процесів. Лише інколи вона має первинний характер. Виникає головним чином у зв’язку зі зниженням імунітету та неспецифічної резистентності організму, слабістю процесів регенерації або через наявність в осередку запалення завад до загоєння (секвестри, сторонні предмети, погане відтікання ранового видільного).

Клінічна картина, діагностика та лікування хронічної гнійної інфекції значною мірою схожі з такими при гострій гнійній інфекції.

Хронічна специфічна хірургічна інфекція спричиняється специфічними збудниками, найчастіше має первинний характер, в’ялий перебіг. До хронічної специфічної хірургічної інфекції належать: хірургічний туберкульоз, актиномікоз, сифіліс. Рідше спостерігаються хірургічні форми лепри, бруцельозу, туляремії, лейшманіозу.