|
Лікування контагіозного молюска |
Контагіозний молюск є вірусним захворюванням. Виникає, як правило, при тілесному і побутовому контакті з зараженим людиною. Симптомами хвороби є специфічні висипання, які з'являються на шкірі і представляють собою дрібні прищики. При видавлюванні цих прищиків виявляється рідина білого кольору, густої консистенції. Така рідина містить у своєму складі специфічні моллюскообразные тільця круглої форми. У більшості випадків, місце розташування висипань конкретне. Симптоми захворювання характерні і очевидні, однак для постановки діагнозу і лікування контагіозного молюска потрібне ретельне обстеження. Дуже часто молюск плутають з бородавками і пухлинами, а також деякими іншими утвореннями, які представляють певну небезпеку для життя людини. Подібна інфекція часто відзначається у хворих на ВІЛ. Тому людям, зараженим молюском, необхідно обстежитися на наявність ВІЛ-інфекції.
Інфекція передається головним чином через статевий контакт із хворим. У таких випадках висипання локалізуються в області статевих органів. Однак існують випадки зараження захворюванням і побутовим шляхом, наприклад, через постільну білизну, рушник та інші предмети гігієни. Діти заражаються в басейнах або через брудні іграшки. Захворювання може передаватися навіть через рукостискання. Контагіозний молюск спостерігається тільки у людини. Хвороба фіксується по всьому світу, незалежно від географічних параметрів. Іноді відзначаються цілі спалаху епідемії в окремих регіонах.
Складність лікування контагіозного молюска полягає в тому, що вірус містить у собі ДНК. Тому сучасний рівень медицини не дозволяє позбутися від хвороби остаточно, що сприяє перетіканню недуги в хронічний. Однак найчастіше вдається уникати рецидивів. Можливо це лише при дотриманні всіх рекомендацій лікаря. Серед основних методів боротьби з захворюванням називають загальне зміцнення імунітету. Якщо імунітет ослаблений, то з'являються рецидиви. Хвороба найчастіше проявляється при нездужанні людини, через несприятливого впливу навколишнього середовища та екології.
Висипання розташовуються на заражених ділянках шкіри людини. У дорослих найчастіше уражаються статеві органи, стегна, лобок і нижня частина живота. У дітей немає такої закономірності, і страждають будь-які частини тіла. Висипання проходять через 2-3 місяці. Проте іноді можуть затримуватися і більш тривалий проміжок часу. В таких випадках особливо показана консультація дерматовенеролога, а також адекватне лікування контагіозного молюска. В першу чергу, необхідно проведення діагностики, яка дозволяє виявити, чи є висипання проявом контагіозного молюска, або ж ставляться до іншого роду захворювань.
Лікування контагіозного молюска, як правило, не проводиться. Через півроку організм сам може побороти вірус. З метою прискорення процесу одужання, а також в залежності від стадії захворювання та вираженості симптоматики, лікарі приймають рішення про лікування різними методами. Такі методи передбачають механічний спосіб видалення укупі з антисептиками, видалення лазером, електролізом або ж шляхом заморожування. Якщо випадок дуже важкий і запущений, то призначають противірусні препарати і антибіотики.
Якщо висипання незначні, то пропонується систематичне їх видалення з подальшою дезінфекцією йодом. Саме точне вплив на прищики надають кріодеструкція рідким азотом і лазерне видалення. При таких абсолютно різних за дії методах досягається найбільш ефективний результат. Найкраще поєднувати ці методи з застосуванням імуномодуляторів або коректорів імунітету. Процес одужання при цьому прискорюється, а ремісія залишається стійкою. Також необхідно дезінфікувати всі речі хворого, з якими він знаходиться в постійному контакті. Під час усього періоду лікування контагіозного молюска повинен здійснюватися контроль з боку дерматовенеролога. Відновлення статевої активності допускається після того, як всі симптоми хвороби зникнуть. Необхідно уникати використання особистих речей та білизни хворого. Крім цього, лікар настійно рекомендує все родині пацієнта пройти обстеження з метою виявлення можливого зараження. Особливо це стосується того, з ким хворий вступає в інтимну близькість.
|