Неврастенія

Термін "неврастенія" запропонував американський психіатр G. Beard  (1869). У клінічній картині неврастенії провідним є астенічний синдром. Характерна тріада: підвищена дратливість, головний біль, порушення формули сну. Хворий скаржиться |

"на загальну слабкість, погане самопочуття, розбитість, невитривалість до звичних навантажень. Характерні порушення чутливості, гіперпатії (найчастіше у вигляді гіперакузії, коли звуки звичайної сили "ріжуть" вуха, а природні запахи сприй­маються занадто гостро; хворобливо переносить денне світло та ін.). На тлі оптичної гіперестезії часто виникає перевтома очей — астенопія; хворі не здатні довго фіксувати об'єкти зо­ром, особливо текст. Астенопія швидко посилюється під час читання. 

Binswanger  вважав типовими для неврастенії підвищення ' зіничного рефлексу, різноманітні загальні гіперестезії, паресте-зії, гіпералгії, безсистемні та мігруючі. Облігатним симптомом є головний біль. Він має різноманітний характер: ніби тисне, пече, коле; гострий, тупий, тягнучий та ін.; мігрує (лобний, скроневий, потиличний та ін.). Головний біль часто супрово­джується гіпер- та парестезіями. Одна з постійних ознак — відчуття оперізуючого стискання голови — "каска неврасте­ніка". Нерідко спостерігається шкірна гіперестезія волосяної частини голови. Поряд з головним болем, спостерігаються від-ї чуття заколисування, нудота, шум у вухах. Нерідка, долуча­ються: м'язова гіпотонія, тремор кінцівок, що різко підсилю­ються під час фізичних та емоційних навантажень. Характерні гіперрефлексія з поширенням зон викликання, коноїди стоп, колінних чашечок. Помічають також виражену вегетативну лабільність: нестійкість  AT,  дизритмія пульсу, стійкий, черво­ний дермографізм, швидка зміна кольору обличчя, схильність! до субфебрилітету, акроціаноз. Для раннього віку характер­ний ортостатичний синдром. Часто виявляють виражені диспепсичні розлади, дисфункцію травного каналу. Основними змінами психічної сфери, поряд із астенічним симптомокомплексом, є емоційно-афективні порушення. На тлі суб'єктив­ного відчуття постійної втоми втоми спостерігаються пригнічення негативне загальне тло настрою, як правило, песимістична оцінка власного стану здоров'я. Пацієнт зосереджує всю ува­гу на самопочутті — гіперпрозексія. Поряд із тим, емоцій­но-позитивний зовнішній стимул швидко відвертає увагу від хворобливих переживань: зникає суб'єктивне відчуття неду­ги. Як уже сказано вище, облігатним проявом є підвищена дратливість з відтінком злісно-гнівливого афекту. Цей стан може змінюватися явищами дратливої слабкості, слабкоду­хості, сльозливості. Треба мати на увазі те, що на короткий час у разі гострої потреби хворі можуть коригувати власний стан вольовим зусиллям, однак це призводить зрештою до посилення основної симптоматики та явищ парціальної гіпобулії. Характерні також різноманітні порушення сексуаль­ної функції. Традиційно виділяють дві головні клінічні форми неврас­тенії: гіпер- та гіпостенічну. При гіперстенічній спостерігаєть­ся гіперестезія: дратливість, схильність до афективних реак­цій, безсоння. Для гіпостенічної характерні постійне відчут­тя втоми, млявість, сонливість, виснаження, зниження ціка­вості до оточення. Під час неврастені ї відбувається перехід від гіпер- до гіпостенічної форми. Беручи до уваги значний поліморфізм клінічних проявів згаданого виду неврозу та потребу в диференційованому проведенні симптоматичної терапії, практично доцільно виділити такі клінічні форми неврастені ї (М. Е. Телешевська, 1988): з переважанням емо­ційних вегетативно-діенцефальних, системних соматичних розладів.