Головний фактор патогенності - токсичний гліколіпід - корд-фактор. Корд-фактор зумовлює токсичну дію на тканини і захищає туберкульозні палички від фагоцитозу.
Вірулентність - ступінь патогенності; можливість росту і розмноження мікобактерій у певному макроорганізмі і здатність викликати специфічні патологічні зміни в органах. Вірулентним вважають штам мікобактерій, якщо він у дозі 0,1- 0,01 мг викликає захворювання на туберкульоз, а через 2 місяці - смерть гвінейської свинки масою 250-300г. Якщо після введення цієї дози тварина вмирає через 5-6 місяців, то цей штам вважають слабковірулентним.
L-форми МБТ – характеризуються вираженим морфологічними і функціональними властивостями, зниженим метаболізмом і низькою вірулентністю. Перетворення МБТ у L-форми відбувається під дією протитуберкульозних препаратів, які порушують їх ріст і розмноження, формування клітинної стінки.
Первинна резистентність – резистентність МБТ , яка визначена у вперше виявлених хворих, яким ніколи не призначали протитуберкульозні препарати.
Вторинна або набута резистентність – резистентність МБТ, яка виявлена у хворих, яким призначали протитуберкульозні препарати протягом більше ніж 4 тижні.
Монорезистентність – резистентність МБТ проти 1 з 5 препаратів І ряду.
Полірезистентність - резистентність МБТ проти 2 протитуберкульозні препаратів І ряду.
Мульти резистентність - одночасна стійкість МБТ тільки до ізоніазиду і рифампіцину або у комбінації їх з іншими препаратами
ХDR (широка медикаментозна резистентність) - мультирезистентність + стійкість до одного з фторхінолонів і, як мінімум, до одного з ін’єкційних препаратів ІІ ряду (канаміцину, амікацину, капреоміцину).
XXDR (надзвичайна медикаментозна резистентність) - стійкість до всіх препаратів І ряду і до більшості препаратів ІІ ряду.
Припасування жорстких індивідуальних ложок на верхню та нижню щелепи
