|
|
Загальноприйнятої світової класифікації медикаментозної хвороби дотепер не існує. У клінічній практиці в Україні нерідко користуються такою класифікацією побічної дії лікарських засобів:
1. Реакції, зумовлені особливою чутливістю до лікарських засобів: алергійні реакції; псевдоалергійні реакції; незвичайні реакції, зумовлені, ймовірно, ензимо-патіями.
2. Токсичні реакції: унаслідок передозування; пов'язані з уповільненням метаболізму терапевтичних доз лікарських засобів; зумовлені функціональною недостатністю печінки або нирок; віддалені токсичні ефекти (тератогенність, канце-рогеиність).
3. Дисбіози.
4. Реакції, пов'язані з масивним бактеріолізом під дією лікарських засобів.
5. Психогенні реакції.
Медикаментозна алергія — це посилена специфічна імунна реакція на лікарські препарати або їх компоненти, що супроводжується системними або локальними клінічними симптомами різної вираженості. Медикаментозна алергія може розвинутися на тлі будь-якого патологічного процесу при повторному вживанні серед-ньотерапевтичних доз лікарських засобів; при цьому вона зумовлена не стільки фармакологічними характеристиками самого препарату, скільки особливостями імунної системи хворого і його конституціонально-генетичною схильністю.
Основу патогенезу медикаментозної алергії становлять імунологічні механізми, які можна розділити на чотири типи (рсагіновий, цитотоксичний, імуноком-плексний і гіперчутливості вповільненого типу), кожний з яких має три стадії (імунологічну7, патохімічну й патофізіологічну). Алергійні реакції характеризуються низкою важливих особливостей, що відрізняють їх від інших видів побічних реакцій лікарських засобів. До цих особливостей належать відсутність зв'язку з фармакологічними властивостями препарату; при первинному контакті з лікарським засобом алергійна реакція не розвивається, що пов'язано з необхідністю сенсибілізації до нього; за наявності сенсибілізації алергійна реакція може розвиватися у відповідь навіть на незначну кількість препарату (порядку кількох мікрограмів).
За механізмом розвитку алергії виділяють: гіперчутливість негайного типу, пов'язану насамперед із виробленням антитіл, і гіперчутливість уповільненого типу, або Т-клітинні реакції.
До гіперчутливості негайного типу належать анафілактичні, цитотоксичні й імунокомплексні реакції. Анафілактичні реакції відбуваються за участю lgЕ-антитіл, базофілів, еозинофілів, вазоактивних речовин або медіаторів і характерні для анафілактичного шоку, ринокон'юнктивіту, кропив'янки, токсикодермії. У цитотоксичних реакціях беруть участь та їgG, система комплементу. При імуно-комплексних реакціях утворюються ЦІК, які через активацію комплементу призводять до поліорганних, включаючи й шкіру, уражень.
Головну роль у розвитку гіперчутливості вповільненого типу при медикаментозній хворобі відіграють Т-лімфоцити, що мають на своїй поверхні специфічні рецептори до препаратів-алергенів. Ці реакції переважно слугують причиною розвитку алергійних дерматитів.
Важливим є той факт, що більшість проявів медикаментозної хвороби — результат змішаних реакцій кількох типів. Водночас окремі прояви (наприклад, кропив'янка) можуть бути наслідком реакцій як одного, так і іншого типу.
Медикаментозна хвороба може розвинутися в результаті вживання майже будь-якого лікарського засобу, що є білком або іншою складною речовиною: чужорідний білок легко індукує алергій ну імунну відповідь організму. Крім того, консерванти, стабілізатори та інші домішки, що входять до складу лікарських препаратів, також можуть стати алергенами й бути причиною розвитку медикаментозної хвороби.
|