Утворення кісткового мозоля

При переломах та їх зрощеннях патологічні зміни можна розділити на три періоди:

а) зміни, безпосередньо пов’язані з травмою, розвитком асептичного запалення;

б) період кісткоутворення;

в) період перебудови кісткового мозоля.

У момент перелому і впродовж перших днів на ділянці травми відмічається крововилив, загибель сполучної тканини кісток, розвиток асептичного запалення й набряку. До зони ушкодження емігрують лейкоцити, спостерігається запальна ексудація.

Міра вираженості цих явищ тим більша, чим більше тканин травмовано при переломі. Асептичне запалення приводить до розсмоктування ушкоджених тканин. Водночас з очищенням ділянки перелому від загиблих клітин і тканин відбуваються процеси розмноження мезенхіми, кістко утворення, які вже впродовж перших двох тижнів приводять до утворення кісткового мозоля.

Кістковий мозоль утворюється шляхом розмноження клітин

окістя, кісткового мозку, гаверсових каналів, сполучної тканини. Кожне з цих джерел кісткоутворення приводить до розвитку особливого шару кісткового мозоля. Кістковий мозоль складається з кількох шарів.

Періостальний (зовнішній) мозоль розвивається з клітин окістя, охоплюючи кінці кісток ззовні у вигляді муфти.

Від 2-го дня на місці перелому розпочинається проліферація клітин з боку камбіального шару окістя. До 3–4-го дня є вже велика кількість ембріональних клітин, молодих знову утворених судин і остеобластів. Ці остеобласти є головними клітинами, що утворюють нову кісткову тканину.

Кісткоутворення може перебігати шляхом безпосереднього розвитку кісткового мозоля з остеоїдної тканини, чи попереднього утворення хряща.

Ендостальний, або внутрішний, шар кісткового мозоля розвивається з клітин ендосту кісткового мозку периферичного і центрального кісткових відламків. Молоді клітини, заповнюючи дефект між кістковими відламками, зливаються в єдиний ендостальний шар кісткового мозоля.

Інтермедіарний, або проміжний, шар кісткового мозоля розвивається з клітинних елементів гаверсових каналів кісткових відламків і займає проміжок між періостальними й ендостальними шарами. Цей шар тим менший, чим краща репозиція, тобто чим щільніше кісткові відламки прилягають один до одного.

Параосальний шар мозоля розвивається з тканин, що оточують місце перелому. Він тим більше виражений, чим більшого руйнування зазнали навкружні тканини.

1) безпосереднє утворення кісткового мозоля й остеоїдної тканини;

2) попереднє утворення з остеоїдної тканини гіалінового, або волокнистого, хряща, що надалі перетворюється на кістку.

Доведено, що при доброму зіставленні відламків і повній їх нерухомості частіше настає безпосереднє утворення кісткового мозоля з остеоїдної тканини, а при порушенні їх частіше спостерігається розвиток хряща. Так фібробласти переходять у остеобласти і навіть у кісткові клітини.

При переломах строки зрощення (консолідації) кісток бувають різними. Утворення первинного кісткового мозоля, тобто спаяння кісткових відламків остеоїдною тканиною, відбувається протягом 4–5 тиж. Надалі в остеоїдній тканині відкладаються солі вапна, тобто перебігає процес скостеніння вторинного кісткового мозоля, який триває від 5–6 тиж до кількох місяців залежно від виду кістки.

Одночасно з кісткоутворенням і відкладенням солей кальцію в остеоїдній тканині розпочинається архітектурна перебудова кісткового мозоля: остеокласти розсмоктують кінці кісткових відламків і надлишок кісткового мозоля, відновлюється кістковий мозковий канал, кісткові балки. Архітектурна перебудова — це процес, який може тривати кілька років.