Медичні терміни: А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Статистика




На порталі: 8
З них гостей: 8
І користувачів: 0
Пальпація при обстеженні ортопедичного хворого

Пальпація при обстеженні ортопедичного хворого

 

Пальпація — це один з методів обстеження травматолого-ортопедичних хворих, який широко застосовується. Виконують її подушечкою одного або двох-трьох пальців, однією або двома руками (бімануально). Пальпація, як правило, порівняльна, тобто па-льпаторні відчуття з певних симетричних ділянок тіла порівнюються.
Пальпаторно вдається визначити різні ознаки і симптоми, які характеризують патологію опорно-рухового апарату. У деяких випадках пальпація є єдиним надійним засобом діагностики, наприклад крепітуючо-
Мал. 6. Бімануальна пальпація великих
го тендовагініту, підшкірної емфіземи, інфільтрату тощо. Пальпаторно визначають наявність і характер пульсу, підвищену вологість чи сухість шкіри, її температуру, тургор і рухомість, інфільтрацію м'яких тканин. Ця інформація є дуже важливою для діагностики запальних процесів, пухлин та ін. Пальпацією також оцінюють стан пара-артикулярних тканин та суглобової капсули, розміри, форму і щільність різних при-пухлостей, екзостозів і пухлин.
За допомогою пальпації визначають ділянку або точку максимальної поверхневої болючості. При цьому вдається виявити лінію перелому кістки, ступінь і напрямок зміщення відламків. Глибока болючість має розмитий характер, внаслідок чого її не вдається точно локалізувати, наприклад при компресійних переломах тіл хребців.
При постукуванні пальцями по п'яті вирівняної ноги можна визначити відбитий біль в ураженому сегменті кінцівки (колінному, кульшовому суглобах тощо). Перелом ребер діагностують як за допомогою пальпації, так і бімануального стискування грудної клітки в передньозадньому і бокових напрямках.
Бімануальне пальцеве дослідження використовують для виявлення симптому флуктуації при гематомах чи гнійниках у м'яких тканинах, а також для визначення наявності крові в порожнині суглоба при гемартрозі, ексудату при синовітах (симптом балотування надколінка), патологічній рухомості в суглобах і переломах кісток.

Орієнтуючись при пальпації на кісткові виступи в окремих ділянках тіла, визначають правильність їхнього взаємного розміщення за різними допоміжними лініями і геометричними фігурами.
Лінія Розера-Нелатона з'єднує сідничний горб із передньою верхньою клубовою остю, служить для виявлення патології в ділянці кульшового суглоба. Коли в нормі стегно зігнуте під кутом 130-140°, верхівка великого вертлюга пальпується на цій лінії. При вивихах стегна і переломах шийки стегнової кістки верхівка великого вертлюга визначається вище або нижче лінії Розера-Нелатона.
Лінія Шемакера з'єднує верхівку великого вертлюга з передньою верхньою клубовою остю і продовжується на передню стінку живота. Коли провести ці лінії з обох боків, вони перетнуться по серединній лінії живота, як правило, вище пупка. Якщо в ділянці кульшового суглоба є патологія, що супроводжується зміщенням великого вертлюга догори, лінія Шемакера перетинатиметься з такою ж лінією збоку на протилежній половині живота і нижче пупка.
Лінія Маркса з'єднує обидва надвиростки плечової кістки і в нормі лежить перпендикулярно до поздовжньої осі кістки.
Трикутник Гіттера утворюється під час згинання руки в ліктьовому суглобі трьома кістковими виступами: обома надвідростками плечової кістки і найбільш виступаючою частиною ліктьового відростка. У нормі цей трикутник рівнобічний, а його верхівкою є ліктьовий відросток. Якщо повністю розігнути руку в лікті, утворюється лінія Гіттера, яка з'єднує згадані кісткові утворення.
Лінію Маркса і трикутник Гіттера використовують для диференціальної клінічної діагностики вивиху передпліччя і над-виросткового перелому плечової кістки. При переломі ця лінія відхиляється і може знаходитися під різним кутом до осі плечової кістки, а трикутник Гіттера залишається нормальним. І навпаки, при вивиху кісток передпліччя лінія Маркса залишається нормальною, а трикутник Гіттера порушується.

Трикутник Бріана в нормі є рівнобічним і утворюється лінією, яка проведена вздовж осі розігнутого до 180° стегна догори через вертлюжну ділянку до перетину з перпендикуляром, що починається від передньої верхньої клубової ості і з'єднує її з верхівкою великого вертлюга.

Рівнобічність цього трикутника може порушуватися при вивихах стегна (мал. 10,6), переломах шийки стегнової кістки внаслідок зміщення великого вертлюга, переломах крила тазової кістки тощо.

 

 

 

Категорія: Ортопедія | Переглядів: 1664 | Рейтинг: 0.0/0
Поділіться статтею з іншими:

Акушерство Алергологія Анатомія людини Андрологія
Анестезіологія Біоетика, біобезпека Біологія Валеологія
Венерологія Відпочинок Вірусологія Гастроентерологія
Гематологія Гігієна Гомеопатія Дерматологія
Дієтологія Ендокринологія Епідеміологія Імунологія
Інфекційні хвороби Кардіологія Косметологія Мамологія
МНС Наркологія Невідкладна допомога Неврологія
Нетрадиційна медицина Нефрологія Онкологія Ортопедія
Отоларингологія Офтальмологія Педіатрія Перша допомога
Проктологія Пульмонологія Психіатрія Психологія
Радіологія Сексологія Стоматологія Терапія
Токсикологія Травматологія Шкідливі звички Урологія
Фармакологія Фізіологія Фізична культура Флебологія
Фтизіатрія Хірургія
Корисні лінки: Медичні книги | Медичні обстеження | Анатомія людини